1. До якої форми дієслова належать слова?
Заготовлений, вирішений, зшитий.
Г дієприслівники минулого часу.
2. Прислівниками є всі слова в рядку:
Г ледве, красиво, учора.
3. У якому рядку не з усіма словами написано правильно?
В не зникла, некрасивий, ненаписаний учнем твір;
4. Виділене слово є сполучником, його слід писати разом у реченні:
В Учень розповів товаришам про/те, як відпочивав улітку.
5. Одну літеру н слід писати в усіх словах у рядку:
Г страше..о, пісе..ий, ра..ій.
6. Не з усіма дієприслівниками слід писати разом у рядку:
Г не/добачаючи, не/просячи;
7. З формою іменника в родовому відмінку вжито прийменник у рядку:
В поза нормою;
8. Через дефіс слід писати всі прислівники в рядку:
Б по/українськи, казна/коли, з/краю/в/край;
9. У якому рядку всі прислівники слід писати разом?
Г до/пізна, по/моєму, на/певно.
10. Прийменник у слід ужити в рядку:
В підтримати (в, у) хвилюючий момент;
Объяснение:
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение: