Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".
⇒ по-батьківськи (через дефіс, утворен. від прикм. і прийменника по)
⇒по-домашньому (через дефіс, утворен. від прикм. і прийменника по)
⇒ часто-густо (утворений від слів з близьким значенням, тому через дефіс)
⇒ давним-давно (відбувається повтор кореня, тому через дефіс)
⇒ натроє (пишемо разом, бо утворений сполученням прийм. з числ.)
⇒ віч-на-віч (відбувається повтор кореня, тому через дефіс)
1) Мабуть природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, в мить щедрого осяяння, яке потрачене нею і на саму людину. (2) І в чи не найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а визнали його правічні заслуги в долі людства. (3) В зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його таїна й досі здається нам магічною. (4) Все у нас від нього, від хліба. (5) А втім і самі ми, кожен із нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба (В. Яворівський).
Познач речення, у яких пропущено розділові знаки.
— Познач речення, ускладнені однорідними членами речення.