1. Безсполучниковими називаються складні речення, у яких прості речення об’єднуються в одне ціле: ( ) А. сполучними словами й інтонацією;
Б. тільки інтонацією;
В. інтонацією, сполучниками, сполучними словами.
2. Безсполучниковим є речення:( )
А. Друга шукай, а знайдеш тримай.
Б. З самого початку думай, який буде кінець.
В. Свого не цурайся – за чужим не ганяйся.
3. Між частинами безсполучникового речення, коли друга частина виражає причину того, про що йдеться в першій ставиться:( )
А. кома;
Б. двокрапка;
В. тире.
4. У реченні Вік живи … вік учись між 1 і 2 частинами ставиться:( )
А. кома;
Б. двокрапка;
В. тире.
5. Речення Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави: ( )
А. із безсполучниковим і сполучниковим підрядним зв’язком;
Б. із безсполучниковим зв’язком;
В. із безсполучниковим і сполучниковим сурядним зв’язком.
6. Між рівноправними частинами безсполучникового складного речення, якщо частини далекі за змістом ставимо: ( )
А. крапку з комою;
Б. двокрапку;
В. тире.
7. Знайдіть складне речення з сурядністю та підрядністю: ( )
А. Коли ми виходимо надвір, холод уже не здається таким пекучим, а степ таким незатишним.
Б. Леся знову заплакала, вдячно обціловуючи батькове обличчя, але то були вже сльози радості.
В. Лягаючи спати, хазяйка закутала теплою хусткою чайник, щоб не прохолов.
8. Установити відповідність між складними безсполучниковими реченнями та відношеннями між частинами: ( )
А. Відношення одночасності. 1) Дуже тішиться бджола: дика
грушка розцвіла.
Б. Відношення послідовності. 2) Повторюю з гордістю сина: для
мене лишається дивом із див моя
Україна.
В. Відношення причини. 3) Смеркає; двері всі вже замикає
вечір.
Г. Відношення пояснення. 4) Не я пишу – це мною пише Бог.
Д. Відношення протиставлення. 5) Вечорами пахнуть матіоли, тихо
листям липа шелестить.
9. Спишіть речення розставляючи пропущені розділові знаки. Зробіть синтаксичний розбір, накресліть схему. ( )
Простір моря потемнів місячна доріжка пригасла і сам місяць звернувши на захід дотліває червоною купою за містечком за пагорбами де вдень було б видно розлогі плантації виноградників.
10. Напишіть твір – мініатюру на тему: «Чи повноцінне життя без друзів?», використовуючи складні речення з різними видами зв’язку. ( )
У поезії «Над Дніпровою сагою» природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Читаючи цей вірш, я ніби бачу бурхливий Дніпро, який біжить у далечінь, а по його берегах розкинули віти пишні дерева:
Над Дніпровою сагою,
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Старий явір поет порівнює із козаком, що у самоті й посивів:
Стоїть старий, похилився.
Мов козак той зажурився.
Що без долі, без родини,
Та без вірної дружини…
Інші ж дерева, навпаки, порівнюються із молодими дівчатками, у яких ще попереду ціле життя, а тому вони безжурні й сміхотливі, співають пісень й не думають ні про що погане:
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка, із гаю
Виходжаючи, співають…
Мені здається, що поет дуже влучно порівняв шелест листя із співом. Саме таке порівняння підсилює враження, ніби природа справді оживає. Узагалі, настрій цієї поезії досить веселий та бадьорий. Природа, яка в ньому змальована, ніби розцвітає яскравими барвами в кожному рядку.
Зовсім інше враження справляє уривок з поеми «Княжна» — «Зоре моя вечірняя». Увесь вірш нагадує ліричну пісню або колискову. Природа, яка постає перед очима читача, набуває якихось казкових, чарівних рис. Кожний рядок ніби віщує щось недобре. Це враження підсилюється образами нехрещених дітей та вовкулаки, а також криками сичів:
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Яку полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує…
Природа у вірші ніби відпочиває від денної суєти: сонечко сідає за гори, дерева розпускають віти на води Дніпра, лише сон-трава розпускається вночі й цвіте чарівливим цвітом:
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти…
Тарас Шевченко досить оригінально відобразив красу рідної природи-неньки у своїх поезіях. Складається враження, що природа справді оживає. Я вважаю Тараса Шевченка справжнім митцем рідного слова. Кароче шось там вибири! =)