в наш час комп ютерізації, може здатися, що книжки більше не потрібні. різну інформацію майже без проблем можна знайти в інтернеті.
але не можна забувати , по-перше, що які б захищені не були екрани моніторів, вони все одно шкідливі для очей. по- друге, що може зрівнятися з почуттям відкриття, коли у твоїх руках з являється новенька книжка. ще пахуча від друкарської фарби.
а по-третє, ніхто не каже, що не потрібно користуватися інтернетом. іноді неможливо знайти книгу ні на полицях бібліотек, ні у магазинах. тоді, дійсно, комп ютер-непогана заміна.
але все ж таки, книжка-краще джерело знань. бо в ній лише те, що автор бажав нам сказати. і ніяких реклам та непотрібних сайтів, без яких неможливо навіть уявити інтернет.
- доброго дня!
- доброго дня! за якою книжкою ти до нас завітала? - лагідно запитала мене бібліотекар.
- я хочу прочитати повість пауля маара "машина для здійснення бажань".
- дуже добре. зверни увагу, що книги на стелажах розміщені у алфавітному порядку прізвищ авторів, а тому підійди до стелажів з буквою "м".
- дякую за .
- бачу, що ти знайшла те, що шукала.
- так.
- давай я запишу відомості про цю книгу у твій формуляр, - запропонувала мені бібліотекар.
- будь ласка, - відповіла я. і протягнула їй книгу.
- цих книг у нас всього 8, а охочих їх прочитати багато. тому буду рада бачити тебе через два тижні. маю надію, що цього часу тобі достатньо, щоб прочитати цю пригодницьку повість, - мовила бібліотекар, повертаючи книгу.
- звичайно, що так. до побачення!
- бувай. всього тобі найкращого!
Відповідь: Пантелеймон Олександрович Куліш народився 8 серпня 1819р. на хуторі біля м. Воронежа теперішньої Сумської області в козацькій родині. Навчався в повітовому училищі Новгород-Сіверська, у 1836р. закінчив п'ять класів Новгород-Сіверської гімназії.
Протягом 1839—1840 pp. Куліш навчався на філософському та юридичному факультетах Київського університету. Але не закінчив його.
У 1841 р. написав прозові твори: "Циган", "Огненный змей. Повесть из народных преданий". У 1841 —1845 pp. Куліш викладав російську словесність у Луцькій, Київській, Рівненській та Петербурзькій гімназіях. Підтримував діяльність Кирило-Мефодіївського братства. У 1846р. письменник опублікував "Повість про український нарід", яка зіграла не останню роль у справі його арешту.
22 січня 1847 р. Куліш одружився з сестрою В. Білозерського — Олександрою Михайлівною (літературний псевдонім — Ганна Барвінок), боярином на цьому весіллі був Т. Шевченко.
У квітні 1847 р. у Варшаві, де за відрядженням Петербузької Академії вивчав слов'янські мови та культури, письменник був заарештований у справі Кирило-Мефодіївського братства і висланий спочатку до Вологди, а потім до Тули із забороною писати й друкуватися. Протягом 1847—1850 рр. Куліш перебував на засланні, працював державним службовцем.
У 1851 р. він повернувся до Петербурга, працював урядовцем у Міністерстві державного майна.
У 1856р. письменник отримав дозвіл друкуватися.
Впродовж 1856—1857 pp. вийшли два томи етнографічно-фольклористичної, історіографічної, літературної збірки "Записки о Южной Руси", в якій Куліш запровадив новий правопис — "кулішівку", яка лежить в основі сучасного українського
правопису. У 1857р. було відкрито "Друкарню П.О. Куліша", в якій вийшов альманах "Хата"; для школярів читанка "Граматка" та український буквар. Письменник доопрацював редакції роману "Чорна рада" українською та російською мовами (перша редакція 1846 р. не вийшла друком через арешт автора і заборону його творів). У 1861 — 1862 рр. Куліш брав участь у виданні першого загальноукраїнського часопису "Основа", який на той час став осередком національного руху, надрукував в ній історичні нариси "Хмельниччина", "Виговшина", публіцистичну працю "Листи з хутора". У 1862 р. письменник видав збірку поезій "Досвітки".
Протягом 1864—1868 pp. Куліш працював у Варшаві штатним чиновником Установчого комітету, який здійснював русифікаторську політику серед поляків, потім, у 1873—1875 pp., служив у Міністерстві шляхів сполучення. У 1874—1877 pp. Куліш видав тритомне дослідження "История воссоединения Руси", яке викликало обурення української громадськості.
У 1882р. письменник видав збірку "Хуторна поезія". Наступного року Куліш відійшов від громадської діяльності й, усамітнившись у маєтку дружини на хуторі Мотронівка (тепер у складі є. Оленівка Чернігівської області), присвятив себе літературній та науковій праці.
У 1893р. письменник видав збірку поезій "Дзвін", а у 1897р. вийшла збірка "Позичена кобза".
14 лютого 1897 р. Пантелеймон Куліш помер на хуторі Мотронівка, де й похований