а) Верхньодніпровських, Білопілля, Старокостянтинів, Дворіччя, Ясногородка, Повализька Бистриця, Крутибороди, Гуляйполе, Копайгородок, Крутибороди,
б) Кам’янець-Подільський, Новгород-Сіверський, Рава-Руська, Конча-Заспа, Улан-Уде, Залісся/Перше, Баня-Лука, Харків-Товарний, Дмитро-Варварівка, Буенос-Айрес, Усть-- Каменогорськ, Санкт-Петербург, Атлантик-Сіті, Глинськ-Загора, Азово-Чорномор’я, Ла-Манш, Вест-Індія, Соль-Ілецьк.
в) Західний/Буг, Вишній Волочок, Давидів Брід, Широкий Яр, Повализька Бистриця,
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.
Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою.
Шануймо мову свого народую.
Объяснение: Твір мініатюра мова народу