Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.
І виделка, і ложка, і ніж — це все столові прибори.
Сьогодні у лісі я назбирала: малину, ожину, горіхи з ліщини.
У лісі ростуть такі гриби: мухомор, опенька, лисичка, білі гриби, підберезники.
Поприбирати і попилососити, вимити посуд і полити вазони - це все домашні обов'язки кожного з нас.
Мої таланти: співати, танцювати, малювати.
У моїй квартирі живуть: і кролик, і собачка, і рибки.
У мене велика родина: тато, мама, сестра, брат, бабуся, і дідусь.
І Київ, і Одеса, і Луганськ, і Львів — це Україна.
Все оживає на весні: земля, дерева, пташки.
Моїми улюбленими блюдами є вареники, голубці, холодець і чебуреки.
Улітку я люблю пити і лимонад, і воду, і сік.