10.НІКОЛИ не буває вставним слово *
мабуть
навіть
напевно
отже
може
11.Пунктуаційну помилку допущено в реченні: *
Довженко- оповідач, здається мені, перевершував Довженка- художника.
Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.
Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!
Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.
Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатич¬ний.
12. Правильно утворено форму кличного відмінка в рядку *
Гале, Марію, пані Тетяно
хатинко, зоря вечірняя, земле
Наталіє, матусю, донечка
Україно, хлопче, козаче
Людмило, зима, поле
13. Непоширеним звертанням ускладнено речення *
Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.
Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.
Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої і небеса, і води.
Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.
Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?
14. Правильно виділено звертання в реченні *
Безмежнеє поле в сніжному завою, ох, дай мені обширу й волі!
Пісне, моя ти, підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти.
А що старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці?
Ще краще було б, пане Лесю під спів колядок сісти в темному куточку або грітися біля вогню в грубці і слухати казку.
Мій брат Богдан, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.
15.Вставні слова ПО-ПЕРШЕ, НАРЕШТІ, З ОДНОГО БОКУ, МІЖ ІНШИМ, ОТЖЕ виражають *
емоції мовця
порядок викладу думок та зв’язок між ними
невпевненість
джерело повідомлення
упевненість
16.Укажіть правильний варіант синтаксичного аналізу. *
Буває, іноді дивлюся, дивуюся дивом. (Речення просте, розповідне, односкладне, означено-ообове, пошире¬не, неповне, ускладнене вставним словом).
Гей ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли ви, облетіли цві¬том на калині! (Речення просте, розповідне, окличне, стверджувальне, двоскладне, пошире¬не, повне, ускладнене звертаннями та однорідними додатками)
Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна.(Речення складне, безсполучникове. Пер¬ше — кажуть — односкладне, означено-особо¬ве, неповне, непоширене. Друге — двоскладне, повне, поширене)
Віктор прийде, напевно, вчасно (Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире¬не, повне, ускладнене вставним словом).
Пробач мені, пісне, непрохані сльози. (Речення просте, спонукальне, окличне, односклад¬не, неозначено-особове, поширене, повне)
17.Правильним твердженням є *
Світе ясний, світе мій прекрасний, хочу я у пісні повсякчасно лиш для тебе жити, не вмирать (У цьому реченні є непоширене звертання).
Плавай, плавай, лебедоньку, по синьому морю.(У реченні є поширене звертання).
До тебе, наша бездольная мати, струна моя перша озветься. (У реченні є поширене звертання)
Душе моя убогая, чого марно плачеш? ( Складне речення)
На нашу думку ніхто не звернув уваги. (У реченні є вставне слово)
18. Укажіть речення зі вставленими конструкціями *
Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коха¬ний.
Сама Феодосія згадувала (певно досить пильно за тим стежила), що Шевченко ходив по селу, оточе¬ний юрмою односельчан.
Повними радості очима дивлюся на тебе, таємна Чорногоро, на тебе, синьоокий Черемоше.
У таких болях ішли дні, місяці і, нарешті, роки.
У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму.
19.Непоширене звертання є в реченні (розділові знаки пропущено) *
Я не тебе люблю о ні моя хистка леліє.
Поклін тобі моя зів’яла квітко невідступна мріє!
Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід!
Сину мій Тимоше то ж був наказ.
Зласкався доле над моїм народом
20. Укажіть речення зі вставленими конструкціями. *
Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину.
Слово матері! Як воно потрібне дитині щомить.
Кажи не кажи, а діти все одно не чують
Так кажуть досвідчені люди
Із цим погодяться, мабуть, усі
Діалог передає розмову двох або кількох осіб. Слова кожного зі співрозмовників називаються реплікою.
Кожну репліку діалогу записуємо з нового рядка, перед реплікою ставимо тире.
Якщо перед реплікою стоять слова автора, після них ставимо двокрапку. Якщо слова автора стоять після репліки, то після неї ставимо кому або знак оклику, чи знак питання, а потім — тире. Слова автора після репліки записуємо з малої літери.
Коли є діалог, то замість лапок ставиться тире. Кожна репліка починається з нового рядка, а розділові знаки в реченні ставляться такі само, як при прямій мові.