У далекому 988 році відбулася велика подія, яка мала неабиякий вплив на розвиток Київської Русі.
«Яку віру вибрати для вас, мої піддані?» - це питання не раз тривожило Володимира Великого. Посланці різних країн приїжджали, щоб запропонувати свою релігію. «Що за звістку принесли до князя?» - так, на мою думку, він з надією та нетерпінням звертався і до мусульман, і до католиків, і до православних. У напружених роздумах і переконаннях перебував правитель, зважував усі за й проти.
Зрештою, охрестив свою неосяжну державу, щоб пішли в небуття дикі язичеські поклоніння.
Скільки про дружбу вже написано сторінок, знято стрічок та й просто сказано, але завжди знайдеться щось іще, що можна сказати, написати, чи зробити в ім’я дружби. Ще здавна дружбу прославляють, і, що цікаво: не тільки між людьми, а й дружбу людей з тваринами. Особливо серед тварин виділяють собак, скільки вже було таких прикладів, особливо під час війни. Собаки проявляли мужність і рятували своїх хазяїв від, здавалося б, неминучої гибелі.
Тож без дружби нікуди. Я дуже ціную своїх друзів. По-перше, за їх відданість. Я в них абсолютно впевнений. Впевнений, що вони мені не зрадять, що вони відверті зі мною.
По-друге, за те, що вони завжди зі мною. Від них можна чекати до у скрутну хвилину, навіть якщо не звертаєшся по неї. Існує між нами якийсь невидимий зв’язок, що вони знають, коли потрібно прийти на до Але окрім скрутних ситуацій, друзі поряд у веселощах та розвагах. Майже у всіх найяскравіших подіях мого життя друзі беруть участь. Недарма існує приказка: «Друг — це той, хто буде першим з тобою пити та радіти у часи веселощів і першим простягне руку до у скрутну хвилину».
У справжніх друзів серця злиті в єдине ціле, а кожен день наповнений радістю спілкування з другом. Наостанок хочу сказати, що ціную в друзях їх підтримку, вірність, повагу, розуміння, до Бажаю кожному мати справжніх друзів.