Накреслити схему речення: Біля вітряка, що стояв на пагорбі, підіймався владар нічного неба; росячи траву, він погойдував тіні й змовницьки поглядав на землю; Оксана, схрестивши руки на грудях, благально подивилася на місяць, а той лагідно усміхнувся їй.
Члени речення:
Книги – морська(~~) глибина(═): хто в них(_._) пірне(═) аж до дна(_._), той, хоч і труду(_ _) мав(═) досить(_._), дивнії(~~) перла(_ _) виносить(═).
Частини мови:
Книги(ім.) – морська(прикм.) глибина(ім.): хто(займ.) в(прийм.) них(займ.) пірне(дієсл.) аж(частка) до(прийм.) дна(ім.), той(займ.), хоч і (спол.) труду(ім.) мав(═) досить(прислівн.), дивнії(прикм.) перла (ім.) виносить(дієсл.).
Характеристика (+ схема):
1[Книги – морська глибина]: 3(хто в них пірне аж до дна), 2[той, 4(хоч і труду мав досить), дивнії перла виносить].
[— - ═]: (с.с. ═), [— , (хоч і ═), ═].
*с.с. – сполучникове слово (хто)
Речення складне із безсполучниковим та підрядним зв’язком, розповідне, стверджувальне;
1-е просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
2-е просте, головне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
3-є просте, підрядне, займенник. – означ., двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
4-е просте, підрядне, допустове, двооскладне, поширене, неповне, неускладнене;
(паралельна підрядність 3-го і 4-го).