Я б хотів описати вам мій робочий день. Усі ці дні схожі один на одного.
У будні я зазвичай встаю о сьомій. Я роблю гімнастику. Потім я мию своє обличчя і руки й чищу зуби. О пів на восьму я готовий снідати. Я люблю мати швидкий легкий сніданок. Після сніданку я відправляюся до школи.
Моя школа поблизу мого будинку. Дорога до школи займає 10 хвилин. Мої уроки починаються о 8:30 і закінчуються близько 15:00. Шість або сім уроків на день — звичайний розклад. Двічі на тиждень я залишаюся в школі після уроків, щоб грати в баскетбол.
Коли я прибуваю додому, я обідаю. Потім я трішки відпочиваю. Іноді я читаю книгу або говорю з моїми друзями по телефону.
Після цього я починаю виконання моїх домашніх завдань. Двічі на тиждень я відвідую приватні уроки з математики для того, щоб поліпшити мої знання.
Як правило, я закінчую виконання свого домашнього завдання близько 11 години. Але один день на тиждень не такий навантажений. Це четвер. У четвер я зазвичай допомагаю моїй матері. Іноді, я роблю покупки або забираю одяг з хімчистки.
Я зазвичай вечеряю о 8 годині. Потім я продовжую працювати. Об 11 годині я йду спати.
Чарівниця осінь взяла у руки фарби, і давай гуляти лісами і луками, і селами селами. осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.