Батько пригорнув до себе своє щастя, немов захищаючи доньку від тіней минулого. Подорожуючи не пускай коня галопом.
Та то степ бринить нагріваючись.
Всупереч нашим сумнівам майстер згодився піти до нас.
Над сріблом води лісової знімаючись щиглик дзвенить.
Колись він жав хліб рано встаючи пізно лягаючи.
Грає море хвилю підіймаючи круту.
Дерева хиталися і від страху наїживши віти ніби силкувались утекти.
.
Объяснение:
I так менi хочеться пiти в лiсову далечiнь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зi срiбла вилитих, лебедiв, подивитись на їхнi спiвучi крила, що в теплому iрiю захопили весну та й принесли нам.
— Що, що, надзигльований? — мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi.
Нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром.
В його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка життєлюба, а в моїх — сльоза...
Веселi й забрьоханi, входимо в лiс.