Гармонія людини і природи є великою духовною цінністю. Людина є частиною природи, саме тому не повинна нівечити її. Людство сьогодні створює хмарочоси, багато уваги приділяє новітнім технологіям. Але часто забуває про те, що його годує - природу. Саме вона дає нам їжу, корисні копалини, одяг. Без природи ми ніщо.
Давайте пам'ятати про те, що ми є дітьми природи. Йдучи до лісу, ми не маємо нівечити дерева, залишати сміття на землі або й зовсім викидати його у водойми. Якщо ми не смітимо у себе вдома, то чому робимо це на природі? Ми маємо виховувати у собі повагу до природи, вчитися відчувати її, що до у майбутньому уникнути багатьох катастроф.
Когда умерла мать, Васька остался без призора. Отец, пораженный горем, не уделяет время сыну и погружен в работу. Рядом с городом есть часовня и подземелье, в котором живут бездомные, так называемое «дурное общество». Васька залезает в часовню и знакомится там с Валеком и Марусей. Дети дружат. Однажды Валек говорит, что отец очень любит их. Васька отвечает, что не может сказать подобное о своем отце, который, напротив, его недолюбливает. Валек отмечает, что его отец справедливый и честный. Маруся болеет. Вася приносит ей куклу Сонечку. Девочка радуется. До судьи доходят слухи об общении сына с дурным обществом. Ваську запирают, но он убегает. Тыбурций приходит к судье с куклой и рассказывает о дружбе детей. Судья и сын сближаются. Маруся умирает. Дети часто приходят к ней на могилу.