Жоден найточніший і найчесніший підручник історії не за-
мінить спілкування з минулим через дерева, скелі, джерела,
які люди пов'язують із конкретними історичними особами. Воді
в цій низці природних пам'ятників відведена особлива роль.
Так, чимало джерел в Україні та по інших усюдах мають
те чи інше відношення до великого Кобзаря. Скажімо, у гли-
бокій балці урочища писарського, що на Черкащині, тече
джерельце, яке колись, за народними переказами, розчистив
поет. Завжди свіжа й чиста вода в криниці, що на старій мир-
городській дорозі, Максим Рильський писав про неї: «Крини-
ця в балці, журавель при ній, тут, кажуть, воду пив колись
Шевченко». На далекому Мангишлаці, куди в позаминулому
столітті був висланий поет, є колодязь, який місцеві жителі
називають Тарасовим. Прийнялися й верби, посаджені ним,
і перетворились незабаром на затишний гай.
А скільки звичаїв, повір'їв, прикмет пов'язано з річковою
й колодязною водою! У підземній воді схована таємниця до-
щів, снігів, туманів. Стародавні арійці вважали дощові хмари
небесними джерелами. «Як у воду дивився», - кажуть про по-
дію, яку вдалося передбачити.
(За В. Супруненком)
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.