ЛИВАДИЙСКИЙ ДВОРЕЦ
Самое замечательное здание всего дворцового комплекса в Ливадии - это Белый дворец, построенный в стиле раннего Возрождения. Белый дворец стоит на фундаменте из серого мраморовидного известняка, а основным архитектурным мотивом для его возведения послужило зодчество Флоренции. Из итальянской архитектуры было заимствовано и оформление внутреннего двора и центрального входа. Однако не весь дворец построен в стиле итальянского Возрождения: автор проекта Николай Краснов соединил (или по-своему переработал) элементы нескольких архитектурных стилей.
Удивительной частью ливадийского дворцового комплекса является итальянский дворик - прекраснейший уголок всего ансамбля. Со всех четырех сторон он окружен полуциркульными арками, опирающимися на колонны дорического* ордера. От капителей** колоны идут выступы, и в результате получается тенистая лоджия. Строгие пропорции, четкий ритм арок и колонн, легкая балюстрада*** над арками, четкие прямоугольные окна второго этажа, дорожки к фонтанчику, вечнозеленые растения - все это навевает покой и гармонию. Завершают убранство флорентийские фонари, решетки окон и особенно металлические кованые ворота работы уральских мастеров, которая исключительной тонкостью своего исполнения вызывает неизменное восхищение всех посетителей.
Предметом особой заботы Краснова был антиквариат. При оформлении дворцового парка реставрировались и заново украшались греческие и турецкие беседки, восстанавливались старинные фонтаны и вазы. Архитектор сам в поисках древностей выезжал в Италию, посылал за ними своих Он сохранил упоминавшийся выше фонтан с нимфой. Над лестницей высокого крыльца нависла химера - копия химеры собора Парижской Богоматери, олицетворяющей собой доброго духа, охраняющего дом (По Н. Ионину).
Переклад українською: ЛІВАДІЙСЬКИЙ ПАЛАЦ
Найчудовіша будівля всього палацового комплексу в Лівадії - це Білий палац, побудований в стилі раннього Відродження. Білий палац стоїть на фундаменті з сірого мармуроподібного вапняку, а основним архітектурним мотивом для його зведення стала архітектура Флоренції. З італійської архітектури було запозичене і оформлення внутрішнього двору і центрального входу. Однак не весь палац побудований в стилі італійського Відродження: автор проекту Микола Краснов з'єднав (або по-своєму переробив) елементи кількох архітектурних стилів.
Дивною частиною Лівадійського палацового комплексу є італійський дворик - найпрекрасніший куточок всього ансамблю. З усіх чотирьох сторін він оточений напівциркульними арками, що спираються на колони доричного ордера. Від капітелей колони йдуть виступи, і в результаті виходить тіниста лоджія. Строгі пропорції, чіткий ритм арок і колон, легка балюстрада над арками, чіткі прямокутні вікна другого поверху, доріжки до фонтанчика, вічнозелені рослини - все це навіває спокій і гармонію. Завершують оздоблення флорентійські ліхтарі, решітки вікон і особливо металеві ковані ворота роботи уральських майстрів, яка винятковою тонкістю свого виконання викликає незмінне захоплення всіх відвідувачів.
Предметом особливої турботи Краснова був антикваріат. При оформленні палацового парку реставрувалися і заново прикрашалися грецькі і турецькі альтанки, відновлювалися старовинні фонтани і вази. Архітектор сам в пошуках старожитностей виїжджав до Італії, посилав за ними своїх помічників. Він зберіг згадуваний вище фонтан з німфою. Над сходами високого ганку нависла химера - копія химери собору Паризької Богоматері, яка уособлювала собою доброго духа, який охороняє будинок (За Н. Іоніним).
ответ:Часто під словом «краса» люди розуміють красу фізичну, навіть не задумуючись про існування іншої — духовної, що є значно важливішою, аніж нова красива сорочка та нафарбовані губи.
На жаль, сучасний світ акцентує свою увагу саме на зовнішній красі: на телебаченні ми бачимо красивих ведучих, що лагідним голосом щебечуть нам про новини в тій чи іншій галузі, насаджуючи нам штучні цінності й стандарти.
Тільки внутрішня краса є найякіснішою характеристикою справжньої особистості. Її ми здобуваємо, коли допомагаємо іншим: старшим чи молодшим, а, може, й одноліткам; коли погоджуємося дбайливо ставитися до навколишнього світу. Ми розкриваємо найпривабливіші свої риси саме тоді, коли готові визнавати свої помилки та самовдосконалюватися.
Я можу з упевненістю сказати, що кожна внутрішньо красива людина є привабливою й зовні, але не навпаки. Я можу пригадати не один випадок, коли на перший погляд людина здавалася мені доброю та щирою, а виявлялася черствою та порожньої зсередини. Тож потрібно спочатку звертати увагу, за великим рахунком, саме на внутрішні якості, шукаючи собі «по духу брата», а вже потім зважати на зовнішню красу цієї людини.
На жаль, у сучасному суспільстві дуже мало людей, що надають перевагу внутрішній красі. Вони вже давно забули про совість та чисті думки, честь та справедливість, про вміння відгукуватися на чужий біль та прохання про до .
Часом так сильно хочеться сховатися від реальності сучасного світу, щоб не бачити хуліганів, жебраків та лиходіїв, не чути лайки на вулицях, не стикатися з несправедливістю та хаосом, які панують нині в суспільстві.
Та кажуть, що для того, щоб змінити увесь світ, перш за все, потрібно розпочати з себе: бути щирим до людей та готовим допомагати іншим. Саме так ми зможемо стати красивими не лише зовні, а й всередині.
Объяснение: