За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
Н.в сто двадцать чотири
Р.в сто двадцяти чотирьох
Ста двадцяти чотирьом
Сто двадцять чотири
Ста двадцатьми чотирма
На ста двадцяти чотирьох
4,5
Чотири цілі п'ять десятих
Чотирьох цілих і п'ятох десятих
Чотирьом цілим і п'ятьом десятим
Чотири цілі і п'ять десятих
Чотирма цілими і п'ятьма десятим
На чотирьох цілих ф п'яти десятих