Мій улюблений урок – це зарубіжна література. Напевно, тому, що я дуже люблю читати. Коли я був зовсім маленьким, бабуся читала мені казки.
А я сидів поруч з нею в кріслі та дивувався, звідки вона стільки знає. Я з цікавістю заглядав у її книжку. Бабуся вела пальцем по рядкам із незнайомими значками, які називалися літерами.
Я просив бабусю читати одну й ту саму книгу знову, поки не вивчав уривки з неї напам’ять. А коли батьки приходили з роботи, я брав книгу та пробував її “читати”. І так само, як бабуся, водив пальцем по рядках.
1. Iменник- це самостiйна частина мови, що означае А ознаку предмета Б дiю предмета В предмет 2.Iменник вiдповiдае на питання А хто? що? Б який? чий? В скiльки? котрий? 3.Iменник у реченнi може бути А обставиною i означенням Б пiдметом i присудком В будь-яким членом речення 4. Усi слова - iменники в рядку А науковий, научити Б наука, науковець В по-науковому, научений 5.Iменник велич утворено А префiксальним Б суфiксальним В безафiксним 6.Незмiнюваний iменник у рядку А олiвець Б олiв"е В омар 7.Прикметник - це самостiйна частина мови, що А вiдповiдае на питання хто? що? i означае предмет Б означае дiю предмета i вiдповiдае на питання що робити? що зробити? В вiдповiдае на питання який? чий? i називае ознаку предмета 8.Початкова форма прикметника- це А називний вiдмiнок множини Б називний вiдмiнок однини чоловiвого роду В називний вiдмiнок однини жiночого роду 9.Прикметник трикутний утворено А префiксально-суфiксальним Б префiксальним В основоскладанням 10.Усi прикметники - якiснi в рядку А смiшний, цiкавий, дiдiв Б веселий, дерев"яний, синiй В гучний, близький, наполегливий 11.НЕ мають ступенiв порiвняння прикметники А якiснi та вiдноснi Б вiдноснi й присвiйнi В якiснi та присвiйнi 12. Коротку форму мають прикметники А середнього роду в Н.в. i Зн.в. однини Б деякi якiснi чоловiчого роду в Н.в. i Зн.в. однини В усi
Сніг ще осідає, і поверх криги дзюрчить тала вода, але верба вже починає оживати. Із набухлих бруньок розпускаються ніжні й пухнасті котики. Так їх називають у народі. Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися. — Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи. Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну.
Мій улюблений урок – це зарубіжна література. Напевно, тому, що я дуже люблю читати. Коли я був зовсім маленьким, бабуся читала мені казки.
А я сидів поруч з нею в кріслі та дивувався, звідки вона стільки знає. Я з цікавістю заглядав у її книжку. Бабуся вела пальцем по рядкам із незнайомими значками, які називалися літерами.
Я просив бабусю читати одну й ту саму книгу знову, поки не вивчав уривки з неї напам’ять. А коли батьки приходили з роботи, я брав книгу та пробував її “читати”. І так само, як бабуся, водив пальцем по рядках.