"Прощання на пероні" - Ох, як це сумно. - Що саме? - Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе. - Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож. - Але коли ти зможеш повернутися? - Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути. - У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше. - Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому. - Тоді, може, ми поїдемо всі разом? - Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались. - Буду чекати. Щасти тобі, братику. - До зустрічі. Я люблю вас.
Мені так набридло живитися на стіни своєї кімнати, що вже летючий пакет за вікном здається доволі цікавим. (спр) Я хотів(ла) витрачати час на вивчення нової мови або осовоєння нового матеріалу, але домашнє завдання має щось проти (сср) Пишу конспекти, кінця-краю їм не видно. (бср) (простите, пишу о наболевшем, сил никаких нет на этом карантине сидеть) Карантин продовжено, та сил стдіти вдома вде нема, бо набридли мені мої стіни, моя кімната... (сср+спр) Мама більше не думає, що я просто так витрачаю час в інтернеті: віднині я виконую так домашнє завдання і ніхто не має придертися (спр+бср+сср) Дивлюся: за вікном іде своїм поважним кроком весна, але на вулицю я вийду ще не скоро. (бср+сср) Відпустили в магазин - то ненадовго, бо без маски далеко не підеш. (бср+спр) День народження я святкував дома, бо нікуди мені піти на карантині, та і ніхто інший не вийде - не пустять. (спр+сср+бср)
Вроде бы
2
но я не уверена