Дружба, яка не є взаємною, рано чи пізно набридає людині та стає досить неприємним. Адже коли у нас щось трапляється, ми ідемо за порадами до свого найкращого друга. Ми йому довіряємо всі секрети, радимось та допомгаємо йому у цьому навзаєм. Хто як не кращий друг може ще підтримати? Не потрібно через маленьку сварку або через кофлікт чи плітки сваритись та руйнувати дружбу яка роки будувалась(або певний період). Після спілкування з друзями справді стає спокійно на душі якщо ти в цій людині не помилаєшся, що довірив їй якусь важливу інформацію.Не потрібно ніяких психологів, якщо друг справжній, вірний, може зрозуміти та порадити.Друзі мають обовязки яких потрібно дотримуватись. У кожному дружба своя. Не кожен зрозуміє чиюсь дружбу, адже у кожного вона різна. Буде неприємно, якщо ти довірив людині свої секрети, а вона не стримала своєї обіцянки і розповіла інформацію, або навіть не поділилась своїм.. Знайшовши близьку людину, потібно докласти всіх зусиль, щоб не втрати її. Щоб мати вірного друга - потрібно бути вірним йому! Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. Дружба - це велика цінність. Як кажуть: "Вірний приятель - то найбільший скарб. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч. В лиху годину узнаєш вірну людину - тобто коли ти будеш у скрутній ситуації і тобі потрібна буде термінова до авжеш не всі тобі до от тільки тоді ти справді зрозумієш кому ти важливий і наскільки. Друг буде радий бачити тебе у любій годині якщо це терміново, може відкласти всі свої плани. Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє.А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли...»
Відповідь:
(587+719) (292-24)