відповідь
чому потрібно творити добро? в нашому жорстокому світі сьогодні багатьом не вистачає доброти та тепла від близьких людей. шалений темп життя вимушує людей пристосовуватись до реалій буденності. ми не завжди замислюємося що поряд знаходяться люди, котрим необхідна наша підтримка та любов.
з раннього дитинства наші батьки розпові нам казки, де добро завжди перемагає зло. адже творити добрі справи набагато приємніше ніж завдавати шкоди іншим. в чому ж можуть проявлятися добрі справи і навіщо деякі люди творять добро?
вважається, що добро завжди віддається сторицею і приносить душевну рівновагу. деякі вважають що добрі справи необхідно робити тільки для тих хто зможе це оцінити. але насправді робити це потрібно просто так, не чекаючи винагороди та похвали. потрібно діяти так як хочеш щоб поводились з тобою. і ще добрі справи збільшують успішність людини. тому що таким чином кожен може підняти свою самооцінку. дехто робить добрі справи для того щоб стати необхідним людям.
головне, щоб добро робилося не тому що це комусь потрібно, а просто від душі. неможливо заставити людину турбуватися безкорисно про стареньку бабусю, яка не може дати собі раду самостійно.
добрі справи - це не лише прояв турботи про близьких, це може бути і взагалі незнайомим людям. є безліч прикладів, коли цілком сторонні люди збирали кошти на лікування важко хворих дітей та дорослих. рідні цих хворих навіть не знали хто це зробив. це справді гарні добрі справи, які заслуговують пошани.
є також люди, які діткам, які не мають батьків та проживають у дитячих будинках. такі діти особливо потребують людського добра та тепла. ті хто є дитячим будинкам та дітям, що там проживають заслуговують особливої вшанування.
зараз також дуже розвинене волонтерство. це теж добрі справи для людей, які потребують підтримки та . чим більше в нашому світі добра, тим менше буде зла. у всьому світі має бути рівновага між добром та злом. під час військових дій, стихійних явищ, техногенних катастроф у людей особливо загострюється відчуття відповідальності та потреба творити добро. потрібно з раннього дитинства вчити дітей робити добрі справи. це вирости їм справжніми, щирими людьми, які зможуть зрозуміти чужий біль та страждання. є безліч способів виховати у дітей відчуття відповідальності за близьких та рідних. це також добра справа, яка заслуговує поваги. якось так.
Друг (твір-оповідання з обрамленням)
«Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них». Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусій, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. Яким же має бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, із якими ти проводиш час? Перш за все, справжній друг, мабуть, це та людина, яка приймає тебе таким, як ти є. Недарма ж кажуть, що друг — це той, хто знає всі твої недоліки і все-таки любить тебе.
У мене особисто є справжній друг — Сергій. Спочатку я не знав, справжній він чи не справжній, але потім один його вчинок все для мене прояснив. Сергій перейшов до нас уже у 8 класі. На перший погляд він мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумав). Єдине, що його вирізняло, — це знання математики. Математику він любив і добре знав. Я ж до цього моменту вважався кращим учнем саме з математики. Відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога більше принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. А він — нічого, сидить собі, формули пише. І ось настав час піврічної контрольної роботи. Всім роздали завдання, я швиденько впорався з п’ятьма з шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк.
Сиджу, мучаюсь, дивлюсь — Сергій все розв’язав і сидить склавши руки — перевіряє. Я мовчу (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. Раптом папірець на мою парту — ляп! Розгортаю, а там розв’язання задачі. Я підвів очі й подивився на нього. Сергій не посміхався, не іронізував, просто й відкрито дивився на мене. Ми були вже не ворогами, ми були партнерами, яких пов’язувала таємниця. З того часу Сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. Він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. От і маєш: «Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь ,світ виходить з них».