Невістко, зоре, Віталіє, Явтуше, юначе, Олексе, Федоре, голубе, серцю, Україно, Дніпре, гаю, тишо, Захаре, Катре, хлопцю, тітонько, Юліє, козаче, панно, Маргарито, князю Ігоре, юний книголюбе, рідна Дніпропетровщино, шановний колего, люба приятелько, бабусе Марія, доповідаче Шевченко, поетесо Сусанна, Тоню, господине, лікарю Олегу Максимовичу, прокуроре Сергію Васильовичу, ректоре Геннадіє Григоровичу, професоре Ніно Віталіївно, господине Софіє Вікторівно, сину Ярославе, сестро Галино, Семеніє Тетяно, брате Андрію, рідний братику, подруго Світлано, Ганно Григорівно, Зоє Володимирівна, Марино Анатоліївна, Михайло Рідош,Сергіє Ліфар, Ріммо Григорівно, Ірино Яківна, Олександро Зіновіївна
Невіство! Зоре! Віталію! Явтуше! Юначе! Олексо! Федоре! Голубе! Серденько! Україно! Дніпре! Гаю! Тише! Захаре! Катруся! Хлопче! Тітонько! Юліє! Пані Маргарито! Князю Ігорю! Юначе книголюбе! Рідно Дніпропетровщино! Шановний колего! Люба приятелько! Бабусе Маріє! Доповідаче Шевченко! Поетеса Сусанно! Тоне! Господине! Лікаре Олеже Максимовичу! Прокуроре Сергію Васильовичу! Ректоре Геннадію Григоровичу! Професоре Ніно Віталіївно! Господине Софіє Вікторівно! Сину Ярославе! Сестро Галино! Семеній Тетяно! Брате Андрію! Рідний братику! Подруго Світлано! Ганно Григоріївно. Зоє Володимирівно! Марино Анатоліївно! Михайло Рідошне! Сергіє Ліфарне! Ріммо Григорієвно! Ірино Яківна! Олександро Зіновіївно!
Якщо ти хочеш завжди у достатку жити.
То поважай роботу, труд люби.
Старайся вчитися усе робити.
І як почав, то не лінуйся, а роби.
Щоб в світі жити радісно й щасливо.
Добро твори у світі кожну мить.
Робота, праця — це велике диво,
Вона людину учить в світі жить.
Довкола глянь! Он пташечка літає,
До квітів бджоли й оси понеслись.
Поживу кожен на обід шукає,
Бо хто не робить, той не їсть.
Так і в людей воно завжди буває,
Хто трудиться, достаток в того є.
Хто байди б’є, нічого не встигає.
Сам у житті своєму все псує.
Поглянь довкола — он будинки, школи,
Машини по дорогах їдуть вдаль.
Без праці не було б цього ніколи
Й нічого в нас не було би, на жаль.
Бо тільки труд людський — всьому основа,
Від нього і добробут, і прогрес,
Достаток в домі, у дітей обнова
І безліч рукотворних див, чудес.
Уявімо, що раптом ми не захотіли нічого робити... Зупинилися заводи і фабрики, ніхто не випікає хліб, бо немає з чого його пекти. Адже землю не обробляли, на полях нічого не сіяли... Лінувалися всі разом, а їсти хочеться, аж терпіти вже не сила. І що ж робити? (Відповіді дітей.) І на плодових деревах нема нічогісінько, бо плодожерка та інші шкідливі комахи погризли листя, урожаю немає... Ніхто не працював, не обробляв дерев... Навколо є трава та різні дикі рослини, і ніхто не знає, що можна їсти, а що ні, бо ніхто не вивчав природу, не писав книжок, ніхто їх не видавав — усі лінувалися. Та й для книжки треба стільки паперу, а де взяти? Лісу ніхто не садив, дерев не пиляв, ніхто не виготовляв папір... Усі лінувалися... Як ви гадаєте, що трапиться з таким суспільством? (Відповіді дітей.)
Так, настане крах. Є влучний вислів: «Хто не працює, той не їсть». А що ж будемо їсти, коли ніхто нічого не робить? Не лише їжі не матимемо, а й житла, бо ніхто не збудує будинків, не буде чим їх опалювати, не буде одягу, бо хто пошиє та й з чого? І що робити? (Відповіді дітей.) Отже, виявляється, що без щоденної наполегливої праці жодна людина не може обійтися, суспільство загине, бо всі ми залежні один від одного, один одному потрібні. А тепер розглянемо малюнки. Все це велика людська праця. (На малюнках зображені будинки, машини і т. д. на вибір учителя.)
Ви дійшли висновку, що треба працювати: «Не розбивши яйця, не спечеш яєчні» або «Без трудів не їстимеш пирогів». Народ наш дуже мудрий і працьовитий. Кожен клаптик землі він намагається засіяти, засадити деревами, ще й запаси на зиму зробити, бо зима довга — усе з’їсть. Привчати дітей до праці необхідно змалку, бо, як кажуть у народі: «Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють». Чим раніше дитину привчають до роботи, тим краще для неї, бо що навчиться і що вмітиме, того за плечима не носити, а знання — це найлегша ноша. Хтось може мені заперечити, що, мовляв, є такі люди, котрі не працюють, а живуть у достатку. Людина повинна працювати, бо інакше вона житиме за чийсь рахунок, сидітиме у когось на шиї. А хто повинен вас годувати все життя? (Відповіді дітей.) Доки ви ще неповнолітні, вас годують, вчать, одягають ваші батьки, держава, а далі ви повинні віддати той борг батькам і державі. На вас покладений обов’язок працювати і опікуватися своїми старенькими батьками. Цей обов’язок записаний і в Конституції України. Знайдіть його. (Діти зачитують.) Конституція — це Основний Закон нашої держави, що його треба виконувати, бо живете ви в людському суспільстві. Отже, ми ще раз переконуємось в тому, що треба працювати, бо у народі кажуть: «Праця чоловіка годує, а лінь марнує». Розумна людина намагається працювати, вчитися, щоб потім жити в достатку і щасливо. Тому запам’ятайте, що праця — всьому основа. «Не кайся рано встати, а кайся довго спати» — каже народна мудрість