Іноді мене запитують, чому я стою в парку зовсім одна і дивлюся вдалину або на дерева. Тоді я негайно відповідаю: "Я милуюся природою, її красою". Деякі люди після моєї відповіді мовчки розвертаються і йдуть, інші стають поруч і теж починають дивитися. Але ж природа дійсно заворожує. Але не всім дано це зрозуміти.
Я люблю все-яку пору року. Для кожного з них у природи є своє вбрання, своя краса. Наприклад, взимку дерева покриваються тонким шаром срібла, на дахах красуються бурульки, а мороз малює хитромудрі візерунки на вікнах. Природа ніби занурюється в сон. Але все навколо настільки красиво, що здається, ніби ти потрапив у казку. Навесні природа пробуджується. З'являються бутони, на деревах проростають листочки, і трава усіма силами намагається вирватися з обіймів землі. Навесні земля занурюється в світ яскравих кольорів. І, звичайно ж, осінь. Час, коли листя на деревах втрачають зелений колір, занурюючи світ в золоті, помаранчеві і червоні відтінки.
А що може бути кращим, ніж захід? Сонце плавно хилиться до обрію, перетворюючись в розпечений червоний диск. Небо забарвлюється в різні відтінки: починаючи від оранжевого і закінчуючи темно - блакитним. Під час заходу світ набуває яку - то романтичну красу. Хочеться вічно дивитися на що йде сонце, не відриваючись на швидкоплинні справи.
Також і з світанком. Так приємно ігати за тим, як встає сонце, освітлюючи ніч ніжним світінням. Небо ніби прокидається, занурюючись в блакитні і рожеві відтінки.
А як красива ніч! Яскраво - жовтий місяць висвітлює темне небо, на якому майже не видно зірок. Темрява ночі заворожує, змушує підкоритися. А якщо все - таки видно зірки, то небо вмить освітлюється іншими відтінками. Тисячі дрібних точок постають перед поглядом людини. Можна знайти десятки сузір'їв, починаючи від великої ведмедиці і закінчуючи стрільцем.
Природа незалежно від пори року вражає своєю красою тих, хто здатний її побачити. Варто тільки відволіктися від побутових справ і проблем і озирнутися навколо. Те, що ви побачите, проникне вам в саму душу. Краса, ніжність, романтика і казка - ось, що таїть в собі навколишній світ.
Наша улюблена жовтолиста осінь - скільки цікавих змін вона приносе з собою! Для дітей починаеться шкільна пора, хтось йде у перший клас, а хтось - у п'ятий чи шостий. Але найбільших змін під впливом осені зазнають ліси та поля. Чарівниця-осінь лагідно фарбуе у зототі та багряні кольори листя дерев, кущів та інших рослин. На полях дозрівають багаті врожаї, яки наш трудолюбивий народ збирае із року в рік. Також осінь називают журавлиною, по саме восени журавлі та лелеки відлітають у вирій! Осінь бувае різною, та різні зміни відбуваются у природі та житті людей під впливом саме ціеї пори року... Але як би там не було, усі ми любимо нашу золоту та мінливу чародійницю.
Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, “смерть для його душі”.Як нам відомо, немає жодного суспільства, яке б не знало мови, яке б не володіло цим найважливішим засобом людських зносин; нею постійно користуються люди в своїй трудовій діяльності, спрямованій на досягнення певної мети; без мови не може існувати будь-яке виробництво, не можуть розвиватися техніки, культура, наука, мистецтво; за до мови, люди висловлюють свої думки і передають їх іншим людям; за до мови людство зберігає й передає новим поколінням нагромаджений досвід.Українська мова, як окрема почала формуватися у ХІV столітті, виділившись із східнослов’янської мовної спільності (давньоруської мови). Тому близькоспоріднені з українською мовою – це російська та білоруська.Для кожної людини рідний дім – це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що земля наша – Україна.Максим Рильський закликав у своїх творах та наукових працях бути уважними до рідної мови. Блискучий знавець її скарбів, він звертався до сучасників і майбутніх поколінь.Як парость виноградної лози,Плекайте мову……Чистіша від сльозиВона хай буде.Ми щасливі і горді тим, що на білому світі є справжнє диво калинове – наша співуча українська мова, є розкішний мистецький світ, витворений розумом і серцем славних синів і дочок.Нам, українця, треба леліяти рідну мову, плекати її, вчити своїх дітей, онуків, правнуків, - усе робити для розквіту українського слова, пісні, красного письменства.Відродження української літератури й мови прийшло з творчістю великих майстрів слова Г. Сковороди, І. Котляревського, І. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського і особливо Тараса Шевченка.Шевченкова мова – зразок найпильнішої уваги творця до народного слова. Саме тому Кобзар став основоположником нової української мови, предтечею її сучасного розвитку. На струнах своєї поетичної кобзи він відтворив чудовий мелос української мови, пісенний її лад, багатство образних засобів.Мова для Шевченка – це найвищий дар людини й народу, талісман їхньої долі, таланту, безсмертя.Ну щоб, здавалося, слова…Слова та голос – більш нічого.А серце б’ється – ожива,Як їх почує!Адже мова народна – це золотий запас душі народу, з якою виростаємо, якими живемо і завдяки якому маємо право і гордість милуватися рідним народом.
Іноді мене запитують, чому я стою в парку зовсім одна і дивлюся вдалину або на дерева. Тоді я негайно відповідаю: "Я милуюся природою, її красою". Деякі люди після моєї відповіді мовчки розвертаються і йдуть, інші стають поруч і теж починають дивитися. Але ж природа дійсно заворожує. Але не всім дано це зрозуміти.
Я люблю все-яку пору року. Для кожного з них у природи є своє вбрання, своя краса. Наприклад, взимку дерева покриваються тонким шаром срібла, на дахах красуються бурульки, а мороз малює хитромудрі візерунки на вікнах. Природа ніби занурюється в сон. Але все навколо настільки красиво, що здається, ніби ти потрапив у казку. Навесні природа пробуджується. З'являються бутони, на деревах проростають листочки, і трава усіма силами намагається вирватися з обіймів землі. Навесні земля занурюється в світ яскравих кольорів. І, звичайно ж, осінь. Час, коли листя на деревах втрачають зелений колір, занурюючи світ в золоті, помаранчеві і червоні відтінки.
А що може бути кращим, ніж захід? Сонце плавно хилиться до обрію, перетворюючись в розпечений червоний диск. Небо забарвлюється в різні відтінки: починаючи від оранжевого і закінчуючи темно - блакитним. Під час заходу світ набуває яку - то романтичну красу. Хочеться вічно дивитися на що йде сонце, не відриваючись на швидкоплинні справи.
Також і з світанком. Так приємно ігати за тим, як встає сонце, освітлюючи ніч ніжним світінням. Небо ніби прокидається, занурюючись в блакитні і рожеві відтінки.
А як красива ніч! Яскраво - жовтий місяць висвітлює темне небо, на якому майже не видно зірок. Темрява ночі заворожує, змушує підкоритися. А якщо все - таки видно зірки, то небо вмить освітлюється іншими відтінками. Тисячі дрібних точок постають перед поглядом людини. Можна знайти десятки сузір'їв, починаючи від великої ведмедиці і закінчуючи стрільцем.
Природа незалежно від пори року вражає своєю красою тих, хто здатний її побачити. Варто тільки відволіктися від побутових справ і проблем і озирнутися навколо. Те, що ви побачите, проникне вам в саму душу. Краса, ніжність, романтика і казка - ось, що таїть в собі навколишній світ.