объяснение:
його зненацька охопив сумнів: «чи те я роблю, що слід? чи здатний на це? чому так тягне туди, у невідоме? » і він зупинився серед шляху. замислився. огледівся. хоча дорога стелилася попереду рівна й широка, проте він не міг іти далі: і неспокій, і невдоволення собою, і жадання чогось вищого переповнили його. а обіч уторованої дороги громадилися вершини, які здавалися такими стрімкими й неприступними, що на них ніхто не наважувався зійти. до того ж їх оточували непрохідні хащі, глибокі яруги, гострі стрімчаки й бескиди.
і все ж він рішуче зійшов з гладенької дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. і вже ніщо не могло зупинити сміливця: ні колюче терня, ні скелясті крутосхили, ні глибокі урвища. він здіймався все вгору і вгору. «божевільний! » — жахалися одні, що спокійно ів гостинцем. «відчайдушний! » — захоплено вигукували інші, які вже
готувалися рушити й собі вслід за сміливцем. «щасливий! » — зітхали ті, які через свою кволість, несміливість чи полохливу вдачу не могли піти за першопрохідцем. а були й такі, що мовчки заздрили й потайки зневажали сміливця.
що йому до того! він уперто здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. і то було його покликання, його щастя, його слава й безсмертя. як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий! а йому тоді йшов уже тридцять другий. за спиною в нього і вчителювання, і участь у боях, і робота в провідній республіканській газеті художником-ілюстратором, карикатуристом. читачі в кожному номері шукали гострі, дотепні малюнки, під якими стояв підпис «сашко». друзі щодня приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. і називали його талановитим, і пророкували йому творче майбуття.
а його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. усе дужче й дужче почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. і однієї ночі після роздумів він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. залишає мольберт, фарби, закінчені й незакінчені полотна — залишає назавжди. із плащем через плече й дорожнім портфелем у руці поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його на берег чорного моря, у красуню одесу. а вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три заповітних слова:
— хочу стати режисером!
ответ:
ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.
объяснение:
Освіченість і мудрість – такі різні поняття й такі взаємозалежні. Мудрість, безумовно, розвивається з освіченості. Через певний набір навичок, умінь, особливих знань ми стаємо більш розвиненими. Це формує в нас особистість, допомагає з легкістю справлятися з життєвими труднощами. Та все ж, що ж нині важливіше – бути освіченим чи мудрим?
Щоб відповісти на це питання, достатньо пригадати повість Ольги Кобилянської «Людина». Пам’ятаєте головну героїню Олену? Красива, розумна, освічена дівчина, яка самостійно зуміє себе забезпечити. Здавалося б, їй нічого не потрібно. Та попри все Олена вчиняє вкрай немудро. Шлюб за розрахунком не подарує дівчині справжнього щастя.
Ще одним прикладом справжньої мудрості є Роксолана з роману Павла Загребельного. Своїм розумом і правильною подачею дівчина зуміла не просто освоїтися на чужині, а й стати єдиною коханою турецького султана.
Як бачимо, освіта – це лише процес засвоєння знань. І неосвічена людина інколи навіть є мудрішою. Адже вона не просто засвоює знання, а й добре застосовує їх на практиці. Тому мудрість вважається поняттям ширшим і важливішим. Мудра людина добре засвоює знання, вміє розставляти пріоритети, приймає правильні рішення.
Отже, варто бути і мудрим, і освіченим одночасно. Тому що ці близькі поняття до правильно орієнтуватися в житті.
Объяснение: