1) Свого горба ніхто (підкреслити як підмет) не бачить.
2) Нехай вихвиляє тебе (додаток) будь-хто (підмет) чужий, а не писок твій.
3) Не дивись на чоловіка а на його (означення) діло.
4) Хто (підмет) хоче збирати- мусить добре засівати.
5) Скільки (означення) ніг у гадюки, стільки (означення) правди в брехуна.
6) Який (означення) порядок у себе заведеш , таке(означення) й життя поведеш.
7) Хто (підмет) працює, той (підмет) ситий, а хто(підмет) ледарює- голодний,
8) Не замітай чужої хати, дивися, чи твоя (означення) заметена.
Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) належать до категорії слів, граматично, або синтаксично, не пов’язаних з іншими членами речення. Вони не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення, тому на письмі виділяються чи відділяються певними розділовими знаками, а в усному мовленні — відповідною інтонацією. Спільні властивості цих ускладнюючих компонентів речення полягають у тому, що значення їх має додатковий характер щодо семантики всього речення чи окремої його частини.