Щойно лінива ок...анс…ка хв..ля ві(д/т)лягла до гл...б...ни, на пі(ш/щ)аному п…р...коти/полі пляж(а/у) розіграл..ся пру(д/т)кі п..р..гони кр..хітних краб..нят. Вони на/ввип..р..дки, боком/боком то втікали від загрозл..вого виру то зашпортавш..сь (у/в) вик…нутій на б…р…г драгов..ні бл..скавично ховал..ся (у/в) пробур..ні на/швидку/руч нірки. Ок…ан ві(д/т)кочувався, мал..ча бе(з/с)печно в…літала на повітряних бул..ках-світ..лячках (зі/з) своїх схованок. І тіл..ки хода біло/шкірого чужин..ця та знайомі чор..ні тіні троп..чних кажанів полохали фе..рію вічного нічного руху. Антон Веремій забр..оханий по/пояс бав…вся з краб..нятами мов мала дитина. Здавалося ще мить - і його долоня нал..та втомою бе(з/с)діяльності в/решті накриє якого/небу(д/т)ь (з/с)нахабнілого кл..шоногого в..дмед..ка.
Та накочувалася ч..ргова пі(ш/щ)ана каламуть - і ні краб..нят ні зоставл..них на піску слідів. Ок..ан жадібно зл.зував най/менші сторо(н/нн)і втруча(н/нн)я на свою т..р..торію що/разу нав..ртаюч(и/і) б..р..говій смузі її пр..родну цнотливіс..т…
(120 слів, за Павлом Шевченком)
Зв’язок з природою діє на людину життєдайно: той, хто живе в гармонії з навколишнім світом, не може не володіти внутрішньою красою. Така людина на енергетичному рівні живиться цілющою енергією природи, вона спокійна, врівноважена й випромінює позитив.
На жаль, не завжди взаємини людини та природи складаються гармонійно. Іноді ми забуваємо про те духовне начало, яке закладене в навколишньому світі. Досить згадати про шкідливі викиди в атмосферу й світовий океан підприємств промисловості, транспорту, сільського господарства, про неконтрольоване знищення флори та фауни нашої планети…
Не можна сприймати природу лише як простір для діяльності людини й джерело матеріальних благ. Таке споживацьке ставлення призводить до непоправних наслідків, і ми вже маємо можливість в цьому переконатися.