, Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо уривок без їх вилучення). Накреслити схему речення.
І. Вільно й широко розляглися зелені поля; не тіснили їх похмурі ліси, не давили високі гори, і далеко-далеко сягало око вподовж ланів та невеличкий гайків, що зеленими вершечками виглядали з ярів та балок. (В.Винниченко.) Низькі чорні хмари, здавалося, стояли нерухомо, але по тому, як вони час від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго з”являлися, можна було здогадатися, що хмари біжать. (Григорій Тютюнник.)
ІІ.Мати своєму улюбленому заняттю віддалась, голкою блискає, ще один рушник готує комусь, а дитинча, притулившись біля материних ніг, позирає звідти на нас одним оком, карим, сторожким, як це буває в підраненого перепеляти, коли воно, вискочивши з-під коси, відбігає десь по стерні, втікаючи від гострої сталі, ще сподіваючись знайти якийсь кущик для захисту, хоч степи всі довкруг на всі гони лежать у снопах. (О.Гончар).
Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо уривок без їх вилучення). Накреслити схему речення.
ІІІ. Доки ми посипаємо, сіємо-віємо та викрикуєм свою колядницьку хвалу цій хаті і сімейству її, із покутя, з-під рушника, весь час дивиться на нас на дошці мальована Пречиста Матір з Немовлям, дивиться уважно й доброзичливо, вона оцінює наші завзяті старання та нашу чемність, бо ж посипали ми тільки житом-пшеницею, а головне – від душі, повними жменями; той зичливий іконний погляд з-під рушника почуваємо й тоді, коли, відкричавшись та ждучи дарунків, ще якийсь час топчемося біля порога весело розбурханим після співу юрмиськом, а жінка з німбом довкруг голови по-материнськи озирає кожного з нас (За О.Гончаром).
