ответ:
-доброго дня, алло мазур.
-доброго дня.
-я чула про курси журналістів, і хотіла б прийняти участь у цьому.
-чудово, нам якраз потрібні юні перспективні люди, щоб в майбутньому вони стали відомими та успішними. розкажи, будь ласка, про свої навички.
-мені подобається збирати інформацію, складувати все до купи, дізнаватися про щось нове, працювати в команді або самостійно.
объяснение:
-чи готова ти до тяжкої роботи?
-так. я давно за вами спостерігаю, мені подобаються ваші статті і ваша робота. я б хотіла бути такою як ви, якщо мені, звичайно, .
-дякую, мені дуже приємно. я бачу в тобі потенціал до цієї роботи, і в твоїх очах можна побачити бажання. ми з комісією обговоримо питання щодо вас, і ми вам зателефонуємо.
-дякую, вам, гарно. буду чекати дзвінка. до побачення!
- до побачення! всього найкращого.
ответ:
якби у мене була машинка часу (якась портативна, куплена до дня народження в супермаркеті), я насамперед відправився б у дитинство своїх дідуся і бабусі. аж надто цікаво вони про нього розпові. дитинство це було п’ятдесят років тому.
дід і бабуся росли радянськими дітьми, з червоними значками жовтенят, а потім і піонерами з червоними краватками на білих сорочечках. я уявляю, як пішов би по вулиці і зустрів би їх, коли вони поверталися зі школи. вони жили в одному районі міста, тільки ходили в сусідні школи.
бабуся грала в ляльки, а дід – машинками і солдатиками, адже тоді не існувало ще ніяких ігрових приставок і «мобілок». чи не сиділи діти за комп’ютерами і планшетами годинами. книги для навчання вони шукали не в інтернеті, а в бібліотеці. і білизна в пральній машинці доводилося викручувати самому, автоматів не було.
объяснение:
что