Моя сім'я неймовірна дружна . Зранку усі ми посміхаємось і раді новому дню збираємось до школи , а батьки на роботу. За сніданком ми завжди обговорюємо плани на сьогоднішній день .
Мама з татом вже зібрали свої речі і кличуть нас, щоб ми не відставали,все ж таки на роботу і в школу потрібно прибути вчасно . З веселими думками та розмовами ми попрощались до вечору .
Після веселого та трохи важкого дню в школі я з братом повернулися додому. Мами і тата ще вдома не було . Я дістала їжу і ми смачно пообідали . Після невеличкого відпочинку сіли за уроки. Зробивши уроки ,я почула,як задзвонив телефон і мама сказала мені ,що вона і тато скоро будуть .
Мені з братом стало трохи нудно і ми вирішили прибрати . Не почули ми навіть як мама і тато повернулись , але зате ми побачили усмішку на обличчях батьків , коли вони побачили як ми їм до
- Привіт!
- Привіт!
- Як твої справи? Що ти робиш?
- Справи в мене гаразд! Вот починаю домашнє завдання робити. А в тебе як справи й чим зараз займаєшся?
- Зараз я граю в комп'ютері, а справи в мене супер!
- Зрозуміло, що ти робиш на карантині чи що ти вже зробив? Я навчився: готувати їжу і прибирати в квартирі. Гуляю з молодшим братом й дивлюсь за ним.
- Ясно. А я карантин я проводжу так: прокидаюсь, їду їсти омлет, потім йду робити уроки й останній час я граю в комп'ютері. Навчився множити, знаю Англійську краще й до мамі по дому.
- Чудово! Я вот тут скоро в село їду і приїду в кінці карантину так що я не зможу тобі писати
- Зрозуміло. А я вже був в селі
- Тобі повезло, я просто не люблю село
- Вот ти дива! Як можна не любити село? Гаразд, вибач, мені треба йти, собаку треба вигуляти. Завтра я тобі напишу! До побачення!
- Добре, тоді до завтра!