Культура мовлення — це духовне обличчя людини. Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу. Треба активно розвивати своє мовлення. Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається. Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
Вік живи — вік учись.М'якими у цій позиції можуть бути лише приголосні звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н]:молодь, кінь, тінь, скрізь, мить, стань, вітрець, осторонь.
У середині слова м'якість приголосних звуків [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] позначається м'яким знаком лише перед твердими нешиплячими: козацький, товариський, призьба, боротьба, їдьте, ненька. Вченому світ, а невченому тьма.Грамоти вчиться — завжди пригодиться.В дієсловах перед часткою -ся (-сь) м'який знак зберігається: зберігають- зберігаються, будують- будуються, стань- станься, постачають- постачаються.
2) Без п‘яти шоста, без п‘яти шістнадцять