1.Акула із річки на дуба пірнула,веселу зозулю на ньому почула,до неї сказала:знайшла я прикраси!на дубі зеленом ростуть ананаси.Зозуля всміхнулась промовила:Ку-ку Якщо вже знайшла,то візьми їх у руку! 2.ДИВАКИ Був за морями витівник на прізвисько Рогеллі. До меду брав собі часник, до перцю — карамелі. Завжди по вулиці гуляв він догори ногами, собак на стежці поціляв смачними пирогами. А за горами був дивак на прізвисько Рогатті. Він задкував, неначе рак, по сінях і по хаті. Як спав — на ліжко ноги клав, а голову — під ліжко. Квиток на поїзд купував, а йшов по рейках пішки. І ось зустрілись на торжку Рогеллі і Рогатті. Один з них верхи на дрючку, а другий — на лопаті. Обоє задом наперед і догори ногами. Обоє мали в сітях мед ще й бутлі з пирогами. Сказав Рогеллі: — От дивак! Звідкіль такий узявся? Сказав Рогатті: — Бачить всяк Що я не в тебе вдався! Ха-ха! — Рогеллі реготав. Хо-хо! — Рогатті з нього, Весь народ аж присідав реготу гучного. Ото дива! Ото дива! сміху впало небо! з. що? Такого не бува? вірите — не треба!
Коли я була з батьками на відпочинку, я познайомилась з дуже дивною людиною.Це був дідусь років 50,який не брав участі у розвагах. - Чому ви не розважаєтесь разом з іншими?-вирішила запитати я.-Адже тут так весело. -Весело.Але я вже не в тому віці, щоб бігати чи стрибати.-відповів він. -Щоб було весело, не обов*язково стрибати чи бігати. -А що ж я маю робити?-зацікавився дідусь. -Коли я вас побачила, ви були такі сумні, що мені теж стало невесело.Може, вам просто посміхнутись?Просто так? Він неочікуванно посміхнувся, і день здався мені кращим. -Ти права.Мені справді стало веселіше.-відповів старенький, і з посмішкою пошкандибав собі далі.
2.ДИВАКИ Був за морями витівник на прізвисько Рогеллі. До меду брав собі часник, до перцю — карамелі. Завжди по вулиці гуляв він догори ногами, собак на стежці поціляв смачними пирогами. А за горами був дивак на прізвисько Рогатті. Він задкував, неначе рак, по сінях і по хаті. Як спав — на ліжко ноги клав, а голову — під ліжко. Квиток на поїзд купував, а йшов по рейках пішки. І ось зустрілись на торжку Рогеллі і Рогатті. Один з них верхи на дрючку, а другий — на лопаті. Обоє задом наперед і догори ногами. Обоє мали в сітях мед ще й бутлі з пирогами. Сказав Рогеллі: — От дивак! Звідкіль такий узявся? Сказав Рогатті: — Бачить всяк Що я не в тебе вдався! Ха-ха! — Рогеллі реготав. Хо-хо! — Рогатті з нього, Весь народ аж присідав реготу гучного. Ото дива! Ото дива! сміху впало небо! з. що? Такого не бува? вірите — не треба!