Я живу на тихій вузкій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхівок. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідно їздять автомобілі, тому можна грати посеред дороги. Ще недавно вона навіть не була заасфальтована, а тепер по ній приємно кататись на велосипеді. Завдяки тому, що вона тиха, по ній завжди неспішно розгулюють коти та собаки, а іноді навіть сплять на проїжджої частини. І ми, і наші сусіди намагаємось підтримувати чистоту нашої тихої вулички.
Гуси-лебеди Количество игроков: любое Дополнительно: нет Выбрав двух или одного волка, смотря по числу детей, выбирают вожака, того, который заводит, то есть начинает игру. Все остальные представляют гусей. Вожак становится на одном конце, гуси — на другом, а волки в стороне прячутся. Вожак похаживает, поглядывает и, как заметит волков, бежит на свое место, хлопает руками, крича: Вожак. Гуси-лебеди, домой! Гуси. Почто? Вожак. Бегите, летите домой, Стоят волки за горой! Гуси. А чего волкам надо? Вожак. Серых гусей щипать Да косточки глодать. Гуси бегут, гогоча: «Га-га-га-га!» Волки выскакивают из-за горы и бросаются на гусей; которых поймают, тех отводят за гору, и игра начинается снова. Всего лучше в гусей-лебедей играть на воле, в саду.
а5
б1
в4
г3
Объяснение:
вот собственно