кожної людини пов’язане з долею її Батьківщини, то я замислився над наступним питанням. Яким буде моє власне майбутнє?
Я дійшов висновку, що моє майбутнє більшою мірою залежить все ж від мене самого. В моїй родині все досить стабільно. Хіба що в моєї мами неповний робочий тиждень, невеличка платня, тому що
підприємство ледь виживає у кризах.
задоволені тим, що вона більше часу проводить удома. Бог з тією зарплатнею, як говорить тато.
Мої батьки підтримують мене у навчанні та корисних зайняттях. Адже від того, чого я навчуся, залежить те, де я буду вчитися після школи, як працювати. Я впевнений, що батьки мені до наскільки зможуть. Але це не означає баловства. Мій тато швидше дасть грошей на басейн, ніж на модні речі.
Своє майбутнє я хотів би бачити успішним. Хочу мати цікаву та оплачувану роботу до душі – для цього потрібно розвивати свій
практичні навички, наполегливість,
спілкуватися з цікавими людьми, які варті спілкування, а не з пустушками – варто розвивати вміння розбиратися у людях.
Ще я б хотів мати змогу багато подорожувати. Можливо, не по роботі, а у вільний час, з друзями, а потім і з власною родиною. Хочу побачити світ на власні очі. Навіть пожити деякий час за кордоном – не емігрувати, але набратися досвіду.
Також хочу в майбутньому мати родину, просторий дім або велику квартиру для неї, особисте щастя, кохану людину поруч, з якою ми б розуміли один одного. Тому хочеться бути людиною доброю, чесною та сильною водночас. Можливо, це найголовніше у моєму майбутньому.
Традиції - це міцно усталені, успадковані від попередніх поколінь і підтримувані суспільною думкою форми поводження людей та їхніх взаємин або принципи, за якими розвивається загальнолюдська культура (наприклад, реалістичні традиції в літературі і мистецтві). Коли йдеться про сімейно-побутову сферу, частіше вживається слово "звичаї", які є найдавнішою формою збереження і передачі від покоління до покоління стандартних дій і поводження людей у певних типових обставинах і конкретних ситуаціях. Звичай - це загальновизнана норма поводження, неофіційно узаконена владою масової звички, традицій і громадської думки (хоча сам факт обов'язковості цього звичаю може і не усвідомлюватися людьми) та стихійно відтворена діями безлічі людей.
У традицій і звичаїв є визначена подібність. Вони ґрунтуються, по-перше, на виконанні однакової ролі в житті суспільства; по-друге, вони мають однакові риси й ознаки (стійкість, нормативність, зв'язок з громадською думкою, моральними нормами, громадськими звичками, стандартами поводження); по-третє, вони мають однаково значне поширення. Через систему традицій і звичаїв нові покоління суспільства успадковують вироблені в ньому відносини і весь суспільний досвід, аж до самих конкретних вчинків і дій. Спадкування соціального досвіду з його критичним осмисленням дає змогу суспільству з меншими витратами йти по шляху соціального розвитку. Сприяючи цьому, звичаї і традиції самі відтворюються, причому деякі з них зникають, а інші з'являються або поступово видозмінюються.
Як сповіщають кожного дня
та
країні,
стабільності.
революції проходять, то нас
Оскільки
кожної людини пов’язане з долею її Батьківщини, то я замислився над наступним питанням. Яким буде моє власне майбутнє?
Я дійшов висновку, що моє майбутнє більшою мірою залежить все ж від мене самого. В моїй родині все досить стабільно. Хіба що в моєї мами неповний робочий тиждень, невеличка платня, тому що
підприємство ледь виживає у кризах.
задоволені тим, що вона більше часу проводить удома. Бог з тією зарплатнею, як говорить тато.
Мої батьки підтримують мене у навчанні та корисних зайняттях. Адже від того, чого я навчуся, залежить те, де я буду вчитися після школи, як працювати. Я впевнений, що батьки мені до наскільки зможуть. Але це не означає баловства. Мій тато швидше дасть грошей на басейн, ніж на модні речі.
Своє майбутнє я хотів би бачити успішним. Хочу мати цікаву та оплачувану роботу до душі – для цього потрібно розвивати свій
практичні навички, наполегливість,
спілкуватися з цікавими людьми, які варті спілкування, а не з пустушками – варто розвивати вміння розбиратися у людях.
Ще я б хотів мати змогу багато подорожувати. Можливо, не по роботі, а у вільний час, з друзями, а потім і з власною родиною. Хочу побачити світ на власні очі. Навіть пожити деякий час за кордоном – не емігрувати, але набратися досвіду.
Також хочу в майбутньому мати родину, просторий дім або велику квартиру для неї, особисте щастя, кохану людину поруч, з якою ми б розуміли один одного. Тому хочеться бути людиною доброю, чесною та сильною водночас. Можливо, це найголовніше у моєму майбутньому.