. ЗАЙ ЯДИ 3 Укажіть речення з питальними займенниками? йте. За ділені нами з цей по Де ти, моя стежино? Куди їдеш, Явтуше? Червона калино, чого в лузі гнешся? - Скільки цей рисак править? - запитав дядько Трохим ім усм міш. в да- ток. вши на ішка бро-
журналіст: добрий день, миколо павлович! дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, микола павлович, прихильників. тож, перше питання: які міста, зокрема, в нашій країні вам найбільше подобаються?
м. п.: як-то кажуть: «там, де я ще не був». місто, яке мені подобається з самого дитинства – це київ. а ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
журналіст: яку кухню любите?
м. п.: звісно, рідну, українську! особливо борщ та вареники з вишнями.
журналіст: хто ж, на вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
м. п.: це вже доведено часом, що чоловік. бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. за винятком сім’ї. але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! спробуйте самі… (микола павлович сміється).
журналіст: вас, миколо павлович, називають епатажною особистістю. а який ви з друзями, зокрема у сім’ї?
м. п.: я не вважаю себе епатажною людиною. та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
журналіст: чи збігаються ваші з дружиною погляди на виховання сина?
м. п.: повністю збігаються. але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права! ».
журналіст: що вам подобається, а що не подобається в людях?
м. п.: найбільше мені не подобається чванство. коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
журналіст: яка література вам подобається?
м. п.: найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
журналіст: скількома мовами ви розмовляєте?
м. п.: українською, російською, польською, інколи ійською. італійську мову, на відміну від ійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
журналіст: а яка музика грає у вас в машині?
м. п.: ві перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. така музика не відволікає від дороги.
журналіст: а як ви вирішуєте життєві труднощі?
м. п.: частіш усього залишаюся один на один з собою. це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. мені від цього не стає легше. я дивлюся телевізор, слухаю музику або перевагу повному абстрагуванню. і рішення приходить само собою.
журналіст: які у вас, миколо павлович, плани на найближче майбутнє?
м. п.: великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
журналіст: дуже вам дякую за цю цікаву розмову. успіхів вам і до побачення.
Добрий день! -добрий день! -чим я можу вам ? -я хочу придбати у вас книгу, щось із фантастики. -а детальніше? -ну, щось про перевертнів, вампірів і тому подібне. -гаразд. я вас зрозумів. можу вам порекомендувати книгу про графа дракулу «таємниці старого міста». -а щось інше є? -так. як ви ставитесь до творів миколи васильовича гоголя? -о, я дуже полюбляю його твори. -я можу вам порекомендувати збірку його творів під назвою «вечори на хуторі близь диканьки» -о, дякую. думаю це те що я хотіла. -так, звісно. дуже вдалий вибір. з вас 23 гривні. -ось візьміть. здачі не потрібно. -дякую. заходьте ще! -гаразд. до побачення! -до побачення!
журналіст: добрий день, миколо павлович! дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, микола павлович, прихильників. тож, перше питання: які міста, зокрема, в нашій країні вам найбільше подобаються?
м. п.: як-то кажуть: «там, де я ще не був». місто, яке мені подобається з самого дитинства – це київ. а ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.
журналіст: яку кухню любите?
м. п.: звісно, рідну, українську! особливо борщ та вареники з вишнями.
журналіст: хто ж, на вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?
м. п.: це вже доведено часом, що чоловік. бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. за винятком сім’ї. але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! спробуйте самі… (микола павлович сміється).
журналіст: вас, миколо павлович, називають епатажною особистістю. а який ви з друзями, зокрема у сім’ї?
м. п.: я не вважаю себе епатажною людиною. та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
журналіст: чи збігаються ваші з дружиною погляди на виховання сина?
м. п.: повністю збігаються. але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права! ».
журналіст: що вам подобається, а що не подобається в людях?
м. п.: найбільше мені не подобається чванство. коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
журналіст: яка література вам подобається?
м. п.: найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.
журналіст: скількома мовами ви розмовляєте?
м. п.: українською, російською, польською, інколи ійською. італійську мову, на відміну від ійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.
журналіст: а яка музика грає у вас в машині?
м. п.: ві перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. така музика не відволікає від дороги.
журналіст: а як ви вирішуєте життєві труднощі?
м. п.: частіш усього залишаюся один на один з собою. це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. мені від цього не стає легше. я дивлюся телевізор, слухаю музику або перевагу повному абстрагуванню. і рішення приходить само собою.
журналіст: які у вас, миколо павлович, плани на найближче майбутнє?
м. п.: великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.
журналіст: дуже вам дякую за цю цікаву розмову. успіхів вам і до побачення.
м. п.: і вам і і до побачення!