Складені присудки бувають дієслівні та іменні.
Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та іб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії, і неозначену форму дієслова, що виражає саму суть дії:
Починав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).
Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін., проте не завжди:
Але серце спинятись не хоче (Сосюра).
Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (Гончар).
Пан, брате, милувать не стане (Рильський).
Бійці намагались йти без шуму (Гончар).
У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:
прикметники ладен, згоден, повинен, радий:
Я готовий винести всі випробування (Збанацький).
Хтось нам повинен відчиняти двері (Стельмах).
дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:
Я зобов'язаний до старому (Стельмах).
Танкісти змушені були залягти у воронку.
присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора:
Треба твердо нам в бою стояти (Франко).
Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).
Нам пора для України жить (Франко).
Объяснение:
Думаю так
Коротшими стали дні, яснішим – небо. Шурхотить земля яскравим килимом з опалого листя. Дерева переодяглися в золотаво-червоні наряди. На південь відлітати зібралися птахи.
Восени повітря прозоре, навіть дихається легше. І життя стишує свій шалений біг. Осінь – пора збору врожаю та підбиття підсумків. Колись у цей час для народів, що працювали на землі, розпочинався відпочинок до наступної весни.
Сьогодні осінь – час розпочинати справи, ставати до роботи та навчання після літнього відпочинку, готувати оселі до холодів. Восени легше і працювати, і навчатися, бо прохолодна погода сприяє тому краще за літню спеку, весняну грайливість та зимові морози.
Ми любимо осінь за яскраві барви природи та довгоочікувані зустрічі з друзями, за повні грибів лісні галявини, стиглі плоди у садах та трохи сумний дощ за вікном.
Рвучкий вітер бушував над лісом,і дерева то гули грізно і тривожно, то шуміли тихо і приємно.
Лейтенант устиг помітити,що агент на ,якусь мить пригальмував, повернувся до нього обличчям,
і ледь помітно змахнув рукою
Мусять бути веселі - трави й дерева , бо всі вони зелені,і дають плоди.
Човен то здіймався високо,то спускався низько, м'яко і лагідно, перебираючись з хвилі на хвилю