Запишіть текст у формі діалогу, розставивши потрібні розділові знаки. Замініть слова, що повторюються, іншими, щоб уникнути повторів. Мамо привіт! Добрий день Марійко! Як справи у школі? Усе гаразд мамо. Що нового ти дізналася сьогодні на уроках Марійко? Про дятла мамо. А що ж саме розповідали про дятла Марійко? Що дятел лікує дерева в лісі, що називають дятла лікарем лісу, що дятел дістає з-під кори дерев комах... А де ж Марійко живе дятел? Мамо а дятел живе у лісі.

👇

Увидеть ответ

Ответ:

crasnowdim2018

12.03.2022

Відповідь:

-Мамо, привіт!

-Добрий день, Марійко! Як справи у школі?

- Усе гаразд.

-Що нового ти дізналася сьогодні на уроках?

- Про дятла, мамо.

- А що ж саме розповідали про дятла, доцю?

- дятел лікує дерева в лісі, що називають дятла лікарем лісу, а ще дятел дістає з-під кори дерев комах...

- А де ж, Марійко, живе дятел?

- а дятел живе у лісі.

Пояснення:

4,6(13 оценок)

Ответ:

5Vlad2851

12.03.2022

Мамо, привіт! Добрий день, Марійко! Як справи у школі? Усе гаразд, матусю. Що нового ти дізналася сьогодні на уроках, донечко? Про дятла, матінко. А що ж саме розповідали про дятла, доню? Що дятел лікує дерева в лісі, що називають цю пташку лікарем лісу, що дятел дістає з-під кори дерев комах... А деж Марійко живе цей птах? Ненька, дятел жеве у лісі.

4,7(44 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

online19

12.03.2022

.Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини.

Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість. Виконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен шанувати батьків; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню. Треба навчитися організовувати і планувати своє життя так, щоб усе встигати. Але при цьому треба враховувати і інтереси оточуючих людей, адже не можна відділяти себе від людей, тоді життя буде беззмістовним.

4,5(85 оценок)

Ответ:

НекоТян124

12.03.2022

Осінь і зима нашого життя
      Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими... Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість.
      Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою - холодною, суворою, непоступливою, сумною...
      Мені чомусь хочеться поговорити саме про старість. Навколо так багато літніх людей. Я бачу їхні очі. На жаль, вони не завжди ясні та веселі, частіше - сумні, сповнені тривоги, а інколи й безнадії. Це вражає, викликає співчуття, наштовхує на роздуми.
      Найстрашніша річ - це самотня старість. Людина ніколи не зможе змиритися з нею. Виникає складне протиріччя між молодою душею і фізичною неміччю, що стає причиною глибокої трагедії особистості, особливо якщо поруч немає рідних і близьких людей.
      У давні добрі часи люди жили великими сім'ями. Старенькі дідусі й бабусі завжди відчували себе потрібними: з ними радились, до їхніх міркувань прислухались. Старих людей оточувала малеча: онуки, правнуки... В українських родинах існували певні етичні норми в ставленні до літніх людей. Радість спілкування з дітворою допомагала їм легше переживати втому, нездужання. Скільки добрих і цікавих казок переказано бабусями, скільки лагідних колискових проспівано, скільки цікавих книжок прочитано!
      Зараз, у наш непростий час, молоді сім'ї прагнуть самостійності, віддаляються від старих за будь-яку ціну, залишають їх наодинці з важкими проблемами, безпорадністю, спогадами...
      Мені дуже подобається вірш В. Симоненка "Старість", де поет так схвильовано розповідає про біль старості, страх самоти. Немічний дідусь, вислуховуючи докори сина та невістки, мовчки терпить всі образи, аби тільки залишитися біля дітей, "умерти на землі батьків":
                        Все стерпить, хіба заплаче стиха,
                        Дивлячись на добрих малюків.
                        Все стерпить - докори, сором, лихо, -
                        Лиш би вмерти на землі батьків.
      Звідки береться душевна черствість у ставленні до старих людей? Адже це порушення Божих заповідей, гріх, який карається такою ж самотою в життєву зиму. Над цим слід замислитися, бо життя минає так швидко...

4,4(49 оценок)

Это интересно:

Образование

06.01.2021

Клюква стоит 250 рублей за кг, а малина 200....

Образование

16.03.2023

Решить систему уравнений x2 + y2 + xy = 3...

Образование

05.08.2020

Решить систему уравнений x2 + xy +y2 = 13...

Образование