Наречие – неизменяемая, самостоятельная часть речи, которая имеет значение признака действия, другого признака или предмета. В русском языке наречия образуются от существительных, прилагательных, местоимений, глаголов, числительных и других наречий. Наиболее распространенные образования наречий с примерами приведены в таблице.
словообразования наречий
Примеры
Приставочный
От других наречий с приставок не-, ни-, от-, до-, на-, в-
жарко – нежарко, куда – никуда, туда – оттуда
Суффиксальный
От качественных прилагательных с суффиксов -о/-е
мягкий – мягко, холодный – холодно, тихий – тихо
От прилагательных с суффикса -и
исторический – исторически, категорический – категорически, дружеский – дружески
От основ глаголов при суффиксов -а/-я, -учи/ -ючи
лежать – лежа, не хотеть – нехотя, играть – играючи, крадется – крадучись
Приставочно-суффиксальный
От прилагательных и местоимений в дательном падеже при приставки по- и суффикса -ому/-ему,
а также от усеченных форм прилагательных на -ки/-ски с приставки по- и суффикса -и
старый – по-старому, наш – по-нашему, другой – по-другому;
индийский – по-индийски, детский –по-детски, немецкий – по-немецки
От основ прилагательных при приставок до- из-/ис-, с-/со- и суффикса -а
давний – издавна, высокий – свысока, поздний – допоздна
От основ прилагательных при приставок в-, за-, на- и суффикса -о
правый – вправо, новый – заново, вечный – навечно
От существительных при приставок на-, в-, с-, по-, из- и суффиксов -у, -и, -а или нулевого
утро – поутру, земля – наземь, верх – сверху, даль – издали
От собирательных числительных с приставок в-, на- и суффиксов -о/-е, -ем
От порядковых числительных с приставок в-/во- и суффиксов -ых/-их
двое – вдвое, шестеро – вшестеро, трое – втроем;
Во-первых, в-третьих, в-четвертых
Словосложение
Сложение основ двух слов, иногда с присоединением суффикса
полу шутя – полушутя, сей час – сейчас, мимо ходить – мимоходо
Переход в другую часть речи
От существительных в винительном и творительном падежах
шагом, зимой, чуточку, капельку
Є в Харкові місця, відомі кожному жителю міста. Вони внесені в усі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків'яни неодмінно ведуть гостей, які приїхали до них здалеку. Тут можна побачити і іноземні делегації. Такі місця - дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам'ятник Т. Г. Шевченка... Пам'ятник великому Кобзареві займає особливе місце в списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним з найбільш значних досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів.
Пам'ятник Тарасу Шевченку - своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам'ятник височіє між головною магістраллю міста - Сумської вулицею, і центральною площею, яка з отриманням Україною незалежності отримала назву площа Свободи. Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метрів, висота статуї поета 5,5 метрів), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів посприяли тому, що пам'ятник відразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам'ятник стоїть у мальовничому місці - в саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Карамзіна; за іншою алеї від пам'ятника можна потрапити до ще одного споруди, яке варте уваги, кіноконцертному залі «Україна». Цей зал кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один з найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років. Тим не менш, серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам'ятник Кобзареві. Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Навколо нього на виступах, яке поступово зростають, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюють собою всю історію України.
Шевченко коштує, ледь схиливши в задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок - в ньому весь порив, весь рух. На плечі накинуто пальто, права рука стиснута в кулак. У зовнішності поета, в його суворому обличчі, в зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, яка присвятила своє життя і талант України, свого народу, людини, який залишив нащадкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка виросло чимало поколінь сучасних художників слова. Стоячи біля пам'ятника, ми ніби чуємо в шумі дерев, які оточують пам'ятник, вічні слова поета.