Поезія(іменик, підмет) Тараса Шевченка(додаток) з'явилася(дієслово, присудок) не на(прийменник,обставина) голому(прикметник, означення) місці(іменик, додаток) маючи(дієслово, додаток) своїх(займенник, додаток) посередниць(іменник, додаток) українські(прикметник, означення) думи(іменник, додаток). Українські(прикметник, означення) народні(прикметник, означення) пісні(іменник, додаток) були(дієслово, додаток) й старшими(прикметник, означення) сестрами(іменник, додаток).
Объяснение:
Додаток_ _ _ _ , обставина _._._._
Означення хвилястою лінією
Темно в лісі. Молодий стрункий явір вкривши коріння оксамитовим мохом
високо сягає рябеньким стовбуром. Сягає, щоб зеленим верховіттям
осміхнутися до блакитного неба зкупатись в золотому промінні. Цікавим
оком поглянути на/широкий чудовий краєвид розмовитись з вільним
вітром...
Тихо в лісі. Повітря не дихне ніщо нешерехне жодна рослинка несхилилася
незлякає маленької комашки. Мов усе поснуло, мов зачароване. За те вгорі
йде гучна розмова вітру з лісовим верховіттям. Ось чутно, як несе вітер
якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком. Здалека чути глухий
гомін. Він наближається дужчає обхоплює верховіття. І здається, що
кожне дерево своїм листочком шепоче яке/сь чарівне слово. А ті слова
зливаючись в чудову гармонію шепотіння хвилею котяться далі
завмираючи в просторі... За першою хвилею котиться друга, третя...
Молодійний шелест листя. Чарівна музика молодого лісу...
- Чуєш, тату, - син питає, - що таке хамелеон?
- Відчепися, я не знаю, - каже Филимон.
- Чуєш, тату, ще спитаю. - Що таке аукціон?
- Відчепися, я не знаю, - злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
- Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
- Не кричи, - говорить батько. — Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.