У першій частині повісті «Широкий шлях» показані дитинство та юність Тараса Григоровича Шевченка. З раннього дитинства, залишившись сиротою, Тарас приймає мудрі життєві рішення. Не в змозі перебороти в собі потяг до знань й залишившись без коштів, Тарас приймає рішення йти вчитися до школи. У цій школі він і вчиться, і працює сторожем. Цей період був дуже тяжким для хлопця. Йому довелося терпіти бійки від учителя-дяка, за його примусом жебракувати й красти собі на життя в селян. По селу пішла недобра слава про Тараса. Але нічого не змогло примусити хлопця зійти з наміченого шляху. Можна лише дивуватися стійкості духу маленького хлопчика, який не мав ніякої підтримки — ані моральної, ані матеріальної.Жага нових знань змусила Шевченка звернутися до художників у надії навчитися цьому мистецтву. Але й тут чекали на Тараса великі невдачі й розчарування. Серйозно його ніхто не сприймав, лише використовували Тараса у своєму господарстві. І коли нарешті він зустрів художника, який зумів розгледіти його талант, знов на його життєвому шляху трапилися випробування. Треба було отримати дозвіл від пана на навчання в художника. І Тарасу було відмовлено. У цей момент він навіть хотів накласти на себе руки, але сильний характер знов переміг. Жага до життя, до знань отримали верх у цій боротьбі.
Напевно всіх нас цікавило питання, чому ж людина з віком стає розумнішою? Давайте повернемося на 10 років назад, згадайте якими ми були ще маленькими. Можливо навіть не всі добре говорили. Але у історії 10 років не несуть ніякого великого значення, адже деякі битви, засідання тривали ще більше. Всі ми, звсіно ж, з віком стаємо мудрішими, адже стільки приходиться нам, людям, переживати, та знаходити певний вихід із ситуації. За певний час у нас буває стільки проблем, що здається, ми вже знаємо вихід із кожного невигідного положення. Тому з кожним роком ми стаємо розуміти все більше і більше. Саме час дає нам змогу багато чого зрозуміти і зробити, цінуйте його, бо це найбільший подарунок!
