Жара липневого дня спадала. У хату влетів вітер, приніс різкий подих Дніпра і заметушив сторінками книжки, яка лежала на колінах поета.
Недавно повернувся він додому і відпочивав; зустрівся під Лаврою дід лірник, то поет просидів день, малюючи його. Тепер віддавався всією душею своїй самоті, споминам, мріям.
Ще так недавно він пас ягнята « голодний, босий, трохи не голий». Ще так недавно він був бездомним кріпаком, потім козачком у панських покоях…
Потім, Боже милий! У царськім саду, на лавочці, сидить він, оточений статуями з мармуру, і малює їх. Вони немов нахиляються над ним і розповідають про світ краси, недоступний бідному Тарасу.
Купили його, і він – вільний чоловік! Став учнем художньої академії.
ГЕНІАЛЬНИЙ ПОЕТ – Т. Г .ШЕВЧЕНКО
Подвиг Т. Г. Шевченка, усю вибухову силу його поезії ми можемо збагнути лише уявивши, серед якої мертвої тиші вона пролунала, проти якого «чудо вища стозевного» підняла свій меч .За рахунок тяжкої праці кріпаків привільно, багато й щасливо жили поміщики. І справді, кріпосницький лад для них був раєм, і, здавалося, що так буде тривати вічно.
Що темніша ніч, то яскравіші в ній маяки, одним з яких і був наш геніальний поет – Т.Г. Шевченко, поезії якого пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправністю, рабство ніколи не стане для неї за норму існування. Оспівати свободу в умовах кріпосницької держави, серед олов’яних буднів жандармської дійсності – це значило висловити провідну, найважливішу істину життя, висловити людям у формі поезії те, що було за тих умов найсуттєвішим.
На мою думку, зрада - це ніщо інше, як кінець довірі. Людина, яка вас зрадила, вже тоді знала, на що йшла, тобто зрада - це заплановане рішення. Якщо є довіра між людьми, вони діляться між собою радощами та негараздами, не заздрять та не брешуть,поважають вибір та думку одне одного. Коли одна із них перестає це робити, це означає, що вона вже перестає довіряти тобі. Тобто або знаходить іншу людину на заміну вам, або використовує вас в своїх цілях і не більше, або порушує те, заради чого підтримується довіра. З такою людиною надалі колишнє спілкування зупиняється, починаються сварки, непорозуміння, людина робить тобі боляче. Звичайно, кажуть, що без сварок не буває міцної дружби, але якщо ситуація не покращується в кращу сторону, то краще залишити все так, як воно є, і не старатись щось змінювати, бо в більшості випадків люди не змінюються.Таку дружбу краще не відновлювати, адже знову з великою ймовірністю повториться та сама історія, і від цього гірше буде тільки вам. Тому я вважаю, що зраду пробачати не можна, бо якщо вас зрадили раз, значить зрадять і наступний раз.Так, можна відновити дружбу, але ви завжди будете мати на думці те, через що ви перестали спілкуватись. Це вже не буде та дружба, яка була колись.
Я вважаю, що людина вчиться протягом усього свого життя. І навіть якщо вона старанно гризла граніт наки в школі та університеті, то впродовж життя ця особа дізнається багато нового.
По-перше, світ постійно змінюється, розвиваються технології, які роблять життя простішим. І для того, щоб жити з комфортом убсучаснлму світі потрібно вчитися користуватимя всіма благами цивілізації, що для дітей 50-60-х років буває важко. Яскравим прикладом з мого життя є моя бабуся. Вона закінчила школу на відмінно, а університет з червоним дипломом. Здавалося б чому ще вчитися? Але зараз бабуся вчиться користуватися комп'ютером, бо сучасний світ вимагає цього від неї. Незважаючи на всі свої знання, протягом життя вона вчиться чомусь новому.
По-друге, є люди, які впродовж життя навчаються, вдосконалюють себе і свої навички. Для того, щоб досягти вершинт своєї майстерності. Вони постійно вчаться інколи навіть все їхнє життя. Яскравим прикладом з української літератури є образ Степана Радченка із роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Степан протягом усього твору вчиться чомусь новому. І разом з здобутими знаннями він еволюціонує з сільського хлопчини в міського письменника. І в кінці роману за до надбаних знань Степан стає відомим письменником.
Отже, незважаючи на вік людина завжди може дізнатися те, чого раніше не знала. І не важливо чи вчитися всупереч певних обставин, чи для саморозвитку. Головне - це не треба цього боятися чи соромитися.
ВІН ВІЛЬНИЙ!
Жара липневого дня спадала. У хату влетів вітер, приніс різкий подих Дніпра і заметушив сторінками книжки, яка лежала на колінах поета.
Недавно повернувся він додому і відпочивав; зустрівся під Лаврою дід лірник, то поет просидів день, малюючи його. Тепер віддавався всією душею своїй самоті, споминам, мріям.
Ще так недавно він пас ягнята « голодний, босий, трохи не голий». Ще так недавно він був бездомним кріпаком, потім козачком у панських покоях…
Потім, Боже милий! У царськім саду, на лавочці, сидить він, оточений статуями з мармуру, і малює їх. Вони немов нахиляються над ним і розповідають про світ краси, недоступний бідному Тарасу.
Купили його, і він – вільний чоловік! Став учнем художньої академії.
ГЕНІАЛЬНИЙ ПОЕТ – Т. Г .ШЕВЧЕНКО
Подвиг Т. Г. Шевченка, усю вибухову силу його поезії ми можемо збагнути лише уявивши, серед якої мертвої тиші вона пролунала, проти якого «чудо вища стозевного» підняла свій меч .За рахунок тяжкої праці кріпаків привільно, багато й щасливо жили поміщики. І справді, кріпосницький лад для них був раєм, і, здавалося, що так буде тривати вічно.
Що темніша ніч, то яскравіші в ній маяки, одним з яких і був наш геніальний поет – Т.Г. Шевченко, поезії якого пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправністю, рабство ніколи не стане для неї за норму існування. Оспівати свободу в умовах кріпосницької держави, серед олов’яних буднів жандармської дійсності – це значило висловити провідну, найважливішу істину життя, висловити людям у формі поезії те, що було за тих умов найсуттєвішим.
Л. Гордєєва