1. Сотні невольничих літ, упродовж яких жорстоко знищували культуру українського народу, десятиліття панування тоталітарної системи, коли все робилося для того, щоб витворилася універсальна мова, спричинили деформацію усіх сфер життя народу. 2. Великої наруги зазнала мова що є невіддільною ознакою нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення і світосприйняття. 3. Тоталітарна система поглинала достоєнства людини. 4. Мова втрачала природну якість. 5. Її свідомо принижували, не допускали у сферу науки, техніки, на фабрики, заводи, до армії, в спорт - до тих сфер, що важливі для повноцінного життя. 1.Слово «наруги» в другому реченні можна замінити синонімами, ОКРІМ
А похвали Б ганьби В хули Г глуму
2.У знахідному відмінку в тексті вжито слово А світосприйняття Б система В деформацію Г народу.
3.Помилка пунктуаційна є в реченні
А другому Б третьому В четвертому Г п'ятому
4.Орфографічну помилку допущено в слові
А упродовж Б для того щоб В невіддільною Г достоєнства
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm