1. Хоч як би під правду лжа не правда, як мати на світі одна (В. Соколов).
Пояснення: В речені використано вираз "хоч", який вказує на протилежність між закінченнями речення. Потрібно поставити кому після слова "правда", оскільки воно є посиланням на попередню частину речення. Також треба відокремити останнє слово "одна" комою, оскільки воно виступає як назва матері.
Схема речення:
хоч як би | під правду лжа не правда | як мати на світі одна.
2. Вона (мова) одна у нас така - уся співуча і дзвінка, уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка (Т. Шевченко).
Пояснення: В реченні вжито дефіс між омонімами "вона" і "мова", щоб уникнути двозначності. Після слова "така" слід поставити кому, щоб зробити паузу перед зазначенням рис мови. Після слова "гримуча" слід ставити кому, оскільки "хоч без лаврового вінка" є вставним словосполученням.
Схема речення:
Вона (мова) | одна у нас така - | уся співуча і дзвінка, | уся плакуча і гримуча | хоч без лаврового вінка.
3. Ось такі лаври іс кульбаці! Цей дощ, дарма що ухекався комишами, неабияк (О. Гончар).
Пояснення: В реченні вжито окличний знак після виразу "Ось такі лаври іс кульбаці", щоб виразити захоплення або здивування. Після слова "дощ" слід ставити кому, оскільки речення виступає складнозв'язаним.
Схема речення:
Ось такі лаври іс кульбаці! | Цей дощ, | дарма що ухекався комишами, | неабияк.
4. Хоча я й дуже люблю ліс, але його душі (М. Стельнах).
Пояснення: Щоб показати протилежність між суб'єктом і присудком, треба поставити кому після слова "люблю". Після слова "ліс" слід поставити кому, оскільки речення виступає складнозв'язаним.
Схема речення:
Хоча я й дуже люблю ліс, | але його душі.
5. Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні (М. Братан).
Пояснення: Потрібно ставити кому після слова "народ", оскільки речення має складнозв'язану структуру, і останнє слово "переможні" виступає як прикметник до іменника "битви".
Схема речення:
Жнива найменше схожі на народ, | хоч і вінчають битви переможні.
ПРИКЛАД:Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини дії, означення, присудок, підмет, додаток.1. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (Ю. Яновський.)2. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холоду, з росою добре жати. (І. Франко.)3. Данилко [як?] радо, [а як саме?] з підскоком, біг до сусідів. (Петро Панч.)4. Над оболонню висять низько [які?] білі, [а які саме білі?] аж прозорі, хмари. (І. Нечуй-Левицький.)5. Під синім склепінням високого неба розкинувся [який?] широкий, [а який саме широкий?] аж до самого обрію, степ. (Ю. Бедзик.)Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цього й вимовляються вони з різною інтонацією.1. [де?] Там, [а де саме?] далеко, [а де саме далеко?] на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.) — [де?] Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Нечуй-Левицький.)2. [де?] У нас, [а де саме?] на Волині, найбільші й, мабуть, наймальовничіші озера. — Мені здається, що пейзажі [де?] в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.
Пояснення: В речені використано вираз "хоч", який вказує на протилежність між закінченнями речення. Потрібно поставити кому після слова "правда", оскільки воно є посиланням на попередню частину речення. Також треба відокремити останнє слово "одна" комою, оскільки воно виступає як назва матері.
Схема речення:
хоч як би | під правду лжа не правда | як мати на світі одна.
2. Вона (мова) одна у нас така - уся співуча і дзвінка, уся плакуча і гримуча хоч без лаврового вінка (Т. Шевченко).
Пояснення: В реченні вжито дефіс між омонімами "вона" і "мова", щоб уникнути двозначності. Після слова "така" слід поставити кому, щоб зробити паузу перед зазначенням рис мови. Після слова "гримуча" слід ставити кому, оскільки "хоч без лаврового вінка" є вставним словосполученням.
Схема речення:
Вона (мова) | одна у нас така - | уся співуча і дзвінка, | уся плакуча і гримуча | хоч без лаврового вінка.
3. Ось такі лаври іс кульбаці! Цей дощ, дарма що ухекався комишами, неабияк (О. Гончар).
Пояснення: В реченні вжито окличний знак після виразу "Ось такі лаври іс кульбаці", щоб виразити захоплення або здивування. Після слова "дощ" слід ставити кому, оскільки речення виступає складнозв'язаним.
Схема речення:
Ось такі лаври іс кульбаці! | Цей дощ, | дарма що ухекався комишами, | неабияк.
4. Хоча я й дуже люблю ліс, але його душі (М. Стельнах).
Пояснення: Щоб показати протилежність між суб'єктом і присудком, треба поставити кому після слова "люблю". Після слова "ліс" слід поставити кому, оскільки речення виступає складнозв'язаним.
Схема речення:
Хоча я й дуже люблю ліс, | але його душі.
5. Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні (М. Братан).
Пояснення: Потрібно ставити кому після слова "народ", оскільки речення має складнозв'язану структуру, і останнє слово "переможні" виступає як прикметник до іменника "битви".
Схема речення:
Жнива найменше схожі на народ, | хоч і вінчають битви переможні.