Кожен з нас має берегти природу. Це добра матуся, що смачно годує, забезпечує різноманітними корисними ресурсами, одягає і зігріває. А ми, натомість, тільки руйнуємо її красу: вирубуємо ліси, висушуємо озера, забруднюємо повітря, вбиваємо тварин, саджаємо їх у клітки, і все перетворюємо на не живе каміння... Великі підприємці думають лише про ті гроші, які вони зароблять сьогодні, якщо збудують шкідливий, але прибутковий завод, та чи задумуються вони, що на відновлення природи у майбутньому вони покладуть в десятки разів більше грошей.
Ми повинні зрозуміти, що хоч багатсва природи здаються безмежно великими, та прийде час і навколо залишуться лише зрубані пеньки, купи сміття, брудні водойми і чорні хмари з зеленим дощем. Чи про таке майбутне ми мріяли для себе і для своїх дітей? Думаю, що ні. Тому потрібно вчасно зреагувати на сигнали, що відусіль лунають тихим шелестом листя, зойком птахів і суровим гуркотом грому. Якщо ми вчасно припинемо цю розруху і безладдя між людиною і природою, то ще зможемо на схилі віків побачити в прозорій воді прудких рибок, на блакитному небі білі хмаринки, а біля кожного дому квітучий садⒶ.
Morituri з лат. Ті,що йдуть на смерть – твір Василя Стефаника. Слово взято з висловуAve, Caesar, morituri te salutant або Ave, Imperator, morituri te salutant (лат. Здрастуй, Цезарю (Імператоре), приречені на смерть вітають тебе) — традиційне привітання гладіаторів до цезаря перед виходом на арену. Сентенція стала відомою завдяки історико-біографічній фактологічній праці Гая Свето́нія Транквілла (лат. -Gaius Suetonius Tranquillus) «Життя дванадцяти цезарів»