– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед. – Ти поважний дурень, пане раднику,- відповіла Бджола.- Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.
Марина: Привіт!
Оксанка: Здоров, Маринка! Як справи?
Марина: ти уявляєш, я сьогодні вперше допомагала мамі фарбувати наш паркан!
Оксанка: Неймовірно! А яку фарбу використовували?
Марина: Різні і червону, і фіолетову, і жовту, навіть помаранчеву!
Оксанка: Це просто чудово. Я також сьогодні допомагала своїй матусі.
Марина: А як ти допомагала?
Оксанка: Зранку попребирала в кімнаті, потім помила посуд.
Марина: Молодець! Плідно ми сьогодні попрацювали, потрібно відпочити.
Оксанка: Ти права. Завтра зустрінемося. До зустрічі!
Марина: Бувай!