Перепишіть, указуючи після iменників, що вживаються тільки у формі множини, їх вiдмiнок. 1. Міжнародний аеропорт «Київ» розташований у Жулянах на південно західній околиці столиці між Теремками і Борщагівкою (з Вікіпедії). 2. Пісні злітають над Карпатами, в херсонських котяться степах (М. Рильський). 3. До гострих пахощів гречок примішувався свіжий дух материнки, ромену та чебрецю (О. Кониський). 4. Ворона з'ïла гаву, сиром закусила - у лестощах бува магiчна сила! (В. Лагода) 5. Що більше гонору, то більше лінощів (Нар. творч.).
- Добридень, Соню
- Як твої справи?
- Та щось не дуже
- Шо ж трапилось, - запитала здивована Софія
- Та не можк вивчити ці дієприкметники! - відповів розлючений Андрійко
- А чого? Може тебе на було на уроці?
- Та був я на уроці, тільки не зрозумів нічого! Навіщо взагалі нам порібні ці дієприкметники? Наче українці без них не проживуть! - сказав Андрійко
- Як це не потрібні? Дієприкметники - може, і не найважливіша частина речення, але теж має своє місце. За до дієприкметників з залежними від них слосами ми можемо ускладнювати речення і робити його більш виразним та милозвучним.
- Яка мені різниця до милозвучності?
- Як це? Хіба не хочеш, щоб в твоїх реченнях була довершена і красиво виражена думка? Не дарма ж нашу мову називають соловїною...
- А, може, ти й маєш рацію.
- Звичайно ж! - вскрикнула Софійка
- Ну, може, ти мені до розібратись з цією темою?
- З задоволенням
- Дякую!