487 I. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Побудуйте схеми. 1. Внизу буває що літати складно вгорі ж не знають де подіти крила
(0. Box). 2. Розповідають легенди що колись у давнину тут де тепер
розкинулось її рідне село Крукове була поліська рівнина на якій гуляли
вітри (В. Качкан). 3. Ось тут я вже пильную це ж таке місце де не тільки
земля але й дерево пахне грибами (М. Стельмах). 4. Відвертість завжди
чиста як сльоза та треба знати з ким відвертим бути бо підлість піділлє
тобі отрути і ти зів'янеш як тонка лоза (В. Грінчак). 5. Вишні вже почали
червоніти і Вадим оглянувши вишняк залишився задоволений цього літа
він поїсть вишень досхочу бо дядькова садиба була обнесена молодим
родючим вишняком (Ю. Збанацький). 6. А може крутиться голова через
те що тут у полі так завзято сюрчать коники Ширяє вгорі шуліка і в його
плавному льоті відчувається причаєна хижість та ще й наче небо не стоїть
на місці а обертається навколо землі (Є. Гуцало). 7. Хмари які з'являлися
потім було послано здавалося для того щоб підкреслити його незвичайну
трохи виблідлу синяву і щоб посилати на землю срібне сяйво (В. Шевчук).
Моє життя постійно дарує мені сюрпризи. Багато чого було і відбуло.
Найбільше хочеться завдячити за це моїм друзям.
Пам'ятаю як ми сходилися. Відчуття жару, впевненості буття, емоційної близькості та млявої ефорії. Незабутньо.
Це була компанія товаришів у коридорі. Це була наша гра життя.
Андрій любив шахи, я - футбол. А як же ми і без Валика? Він сміючись ніс нам свіжоспечені пиріжки зі столової. Поїли. Класно. Тепер на геометрію. Тут поле. Гармонія кутів та вулиць. Усмішки товаришів. А я формую сталу мого щастливого моменту.
Отже, дружба - це велике! Цінуймо її.