Яка гарна погода на подвір"ї. За вікном дуже гарно, білий сніг...Ще не дуже прохолодно. А ось і Михайло вийшов на прогулянку. - Михайло! - Привіт. - Привіт. - Скажи, погода гарна? - Так, справді. - А що ви робите? - Хочемо зліпити снігову бабу. Хочешь з нами? - Звичайно. Авжеж, ліпленя сніговика або сніговох баби - це найгарніше захоплення малят, та в наш час ним не всі захоплюються. А шкода... І ось уже хлопці рушили ліпити снігову бабу. Хто, готував тулуб, хто - ноги, хто голову. Дуже втомилися дітлахи, та все ж таки своє завдання виконали. Вони зліпили дуже гарного сніговика, він подобовся не лише дітям, а у усім навкруги. - Михайлику, додому! - кричала хлопцеві з вікна мама. А й справді, за роботою дітлахи не помітили, як почало темніти...Потрібно розходитись по хатинках. - Не сумуй, сніговичку... - Ми ще повернемось до тебе. Дітлахи прощались з сніговиком, а він вслід їй дивився і посміхався. Це був найпрекрасніший зимовий день.
Чому треба вчити уроки? Гарне питання і кожен відповість на нього по своєму. Я вважаю що, як що ти хочеш чогось досягти уцьому житті, то школа та домашні завдання тобі до Щоб щось було у житті до цього треба йти, і домашні завання, як ніхто інший нам у цьому до бо як що у тебе щось не виходить не треба здаватися і думати, що завтра у когось спишеш, треба пробувати, старатися зрозуміти те що не моеш зробити, а як що вже зовсім замучився, можна комусь зателефонувати і попросити щоб тобі допоогли. Домашні завдання вчать нас терплячості, і прикладання зусиль.
- Михайло!
- Привіт.
- Привіт.
- Скажи, погода гарна?
- Так, справді.
- А що ви робите?
- Хочемо зліпити снігову бабу. Хочешь з нами?
- Звичайно.
Авжеж, ліпленя сніговика або сніговох баби - це найгарніше захоплення малят, та в наш час ним не всі захоплюються. А шкода...
І ось уже хлопці рушили ліпити снігову бабу. Хто, готував тулуб, хто - ноги, хто голову. Дуже втомилися дітлахи, та все ж таки своє завдання виконали.
Вони зліпили дуже гарного сніговика, він подобовся не лише дітям, а у усім навкруги.
- Михайлику, додому! - кричала хлопцеві з вікна мама.
А й справді, за роботою дітлахи не помітили, як почало темніти...Потрібно розходитись по хатинках.
- Не сумуй, сніговичку...
- Ми ще повернемось до тебе.
Дітлахи прощались з сніговиком, а він вслід їй дивився і посміхався. Це був найпрекрасніший зимовий день.