Задали нам додому написати твір Якби птахи і звірі уміли говорити.Довго сидів я над зошитом,але не написав жодного слова.Закрив зошит і ліг спати.Не встиг закрити очі,як зойкнув.На лобі зявилася шишка.Оглянувся я і побачив за кущами зайчат,які цілилися у мене огризком яблука.Хотів я побігти до них ,як наступив на консервну банку,перечепився і впав на сміття.Із-за дерева почувся сміх.Я сів на землю і гірко заплакав.Мене оточили звірі і сказали :"Бачиш,як небезпечно нам стало ходити по лісі,бо ти і твої друзі все це залишили після прогулянки".Я прокинувся.В школі я розказав про сон товаришам.Ми прийшли на галявину,прибрали все і більше ніколи так не робили.
у кожної людини є місця, які багато для неї значать. у моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся ганна, мамина мама. я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку.
як же гарно за селом! вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. десь за кілометр - розвилка. якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. у ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. сюди багато людей влітку ходить купатися. річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. по берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. дивлюся на них та не можу надивитися. ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.