Объяснение:
головний герой «міщанин-шляхтич», Журден для якого бажання стати дворянином прекрасна мрія. Прістрасно бажаючих здійсніті Цю мрію, Журден ні про що НЕ может міркуваті розсудліво, тому его Дурян всі навколішні, в тому чіслі вчителі лінгвістікі, філософії, танців, фехтування. Однако при всій пристрасті «одворянітіся» Журден зберігає свою живу натуру и залішається самим собою: даючі гроші в борг, ВІН всегда знає Їм рахунок; если его розсердіті, ВІН лається и б'ється, забуваючі всі велікосвітські правила; ВІН прославляє науку за ті, что існують голосні й пріголосні, приходити в захват від того, что говорити прозою. Клеонт закоханий в Люсіль. Клеонт шляхетний не по походження, а за характером, ВІН чесний, правдивий, любляча. Клеонт впевнений, что только душеві благородство людини та ее розумна поведінка в суспільстві є істіннімі. На его мнение, всякий обман кідає на людину тіни. В образі Клеонта втілівся ідеал класицизму: Поправді Шляхетні ЛЮДИНОЮ МІГ буті только тієї, хто у життя без поведінці керувався Вимогами розуму, виходом з того, что Прийнято Було вважаті добром.
Объяснение:
Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов до нього іменник вибач мене я більше так не буду, ну добре сказав іменник.
І потім вони знову стали кращими друзями.