Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу.А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає «бути сучасним»? За якими такими прикметами можна визначити, представниками якого часу є мої однокласники і я?
По-перше, почнемо із зовнішнього вигляду хлопців. У Руслана Бесєдіна, який сидить поряд зі мною за партою, довге волосся. Але такі зачіски мої однолітки носили й раніше, цим нікого не здивуєш. Що ж до одягу - нічого особливого не має: джинси, светрик, кросівки.
По-друге, звернемо увагу на деталі. Головне - майже у кожного - мобільний телефон. Кого зараз здивуєш позивними мобільного на уроці? Учителі, звісно, забороняють користуватися телефоном під час уроку, і учні відключають телефони, та все ж коли-не-коли хтось і порушить заборону.
По-третє, на перерві хтось слухає плейєр, хтось списує завдання на урок, яке має бути - не встиг вдома або не зміг зробити; хтось іде до їдальні. Тут, мабуть тільки плейєр є ознакою нашого часу. Я, звісно, міг би сказати ще про комп’ютер. Наша школа підключена до Інтернету і може пишатися двома комп’ютерними класами. Але я вважаю, що це тільки зовнішні деталі, які вказують на час знятих подій.
Що ж означає «бути сучасним»? Я вважаю, річ не в мобільному телефоні, і не в комп’ютері, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, плакати над оповіданням І. С. Тургенєва «Муму», бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, домагатися поставленої мети своєю сумлінною працею.
Такі якості були притаманні людям, які жили і в XX, і в XIX столітті. А хіба створені старшим поколінням шедеври архітектури, музики, живопису, літератури не сучасні? Сучасний талант. І завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Отже, дивлячись на екран комп’ютера, треба доходити висновків про героїв і сюжету не за зовнішніми ознаками і навіть словами, а за їхніми вчинками.
Весна – це пора пробудження природи. Після глибокого зимового сну під сніговим покривом відтає замерзла земля. Зігрівшись під теплими променями сонця, оживають дерева. З-під снігу переглядають перші квіти весни – білі проліски.
З далеких теплих країв повертаються перелітні птахи приносять з собою свої мелодійні дзвінкі пісні. Всюди відчувається запах весни. Великі бруньки на деревах і кущах швидко розкриваються, перетворюючись в яскраво-зелені молоде листя. Зацвітають сади, і їх солодкий аромат розносить на всі сторони теплий весняний вітерець
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.
Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу.А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає «бути сучасним»? За якими такими прикметами можна визначити, представниками якого часу є мої однокласники і я?
По-перше, почнемо із зовнішнього вигляду хлопців. У Руслана Бесєдіна, який сидить поряд зі мною за партою, довге волосся. Але такі зачіски мої однолітки носили й раніше, цим нікого не здивуєш. Що ж до одягу - нічого особливого не має: джинси, светрик, кросівки.
По-друге, звернемо увагу на деталі. Головне - майже у кожного - мобільний телефон. Кого зараз здивуєш позивними мобільного на уроці? Учителі, звісно, забороняють користуватися телефоном під час уроку, і учні відключають телефони, та все ж коли-не-коли хтось і порушить заборону.
По-третє, на перерві хтось слухає плейєр, хтось списує завдання на урок, яке має бути - не встиг вдома або не зміг зробити; хтось іде до їдальні. Тут, мабуть тільки плейєр є ознакою нашого часу. Я, звісно, міг би сказати ще про комп’ютер. Наша школа підключена до Інтернету і може пишатися двома комп’ютерними класами. Але я вважаю, що це тільки зовнішні деталі, які вказують на час знятих подій.
Що ж означає «бути сучасним»? Я вважаю, річ не в мобільному телефоні, і не в комп’ютері, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, плакати над оповіданням І. С. Тургенєва «Муму», бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, домагатися поставленої мети своєю сумлінною працею.
Такі якості були притаманні людям, які жили і в XX, і в XIX столітті. А хіба створені старшим поколінням шедеври архітектури, музики, живопису, літератури не сучасні? Сучасний талант. І завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Отже, дивлячись на екран комп’ютера, треба доходити висновків про героїв і сюжету не за зовнішніми ознаками і навіть словами, а за їхніми вчинками.