Прийшла весна.Діти побігли грати на галявині у схованки.Марьянка сховалась у кущі.Вона розгорнула гілля і раптом з того кущчика випорхнули пташки.Марьянка побачила гніздечко,у ньому були яєчка.Марьянка обережно підійшла до гнізда.Раптом до неї прибіг Максим та почав її питати. -Що це ти тут робиш?-спитав Максим. -Нічого я не роблю, відійди!-розлютилась Марьянка. -Добре,піду я,не буду тебе турбувати...- з жалістю пішов Максим.Бачить Марьянка-хрусь-хрусь..Це з яєчка вилупились пташенята,Марьянка подумала що було б добре якщо вона візме собі одного пташенятка.Вхопила його та побігла до дому.Прилітає Мама Пташка додому.Бачить одного з пташенят немає.Як тільки вона неплакала.Бачила Марьянка як Пташка слізьми заливаєтся та й сумно їй стало .На другий день встала Марьянка дуже рано,побігла до гніздечка та й поклала пташенятка.Мамі Пташці радо було та Марьянці...
Ми часто чуємо це слово «відповідальність», але не завжди розуміємо його значення. Нам кажуть батьки і вчителі: «Будьте відповідальними!», та для чого? Чому ми маємо такими бути?..Як на мене, відповідальність – це ознака того, що ти доросла людина. Доросла не в значенні віку, а в значенні сформованості особистості. Відповідальність починається з малого і прививають її нам, звичайно ж, батьки. Спочатку вони привчають нас виконувати домашні завдання, адже це наш перший обов’язок. Саме від цього залежать наші успіхи в навчанні, наша подальша освіта та, врешті-решт, вибір професії… Часто ми ігноруємо цей обов’язок, і це примушує батьків сумніватися у тому, що ми вже достатньо дорослі. Тому не слід дивуватися, що вони нас такими не вважають!Відповідальність навіть у нашому віці потрібна скрізь. І, на мою думку, перш за все вона полягає у тому як ми дотримуємося своїх обіцянок. Сказати: «Звичайно, я це зроблю!» дуже легко. Зробити ж буває набагато складніше. Скільки невиконаних обіцянок у кожного з нас! Обіцянок прибрати у квартирі, прийти вчасно додому, виправити оцінки… Саме з виконання обіцянок
-Що це ти тут робиш?-спитав Максим.
-Нічого я не роблю, відійди!-розлютилась Марьянка.
-Добре,піду я,не буду тебе турбувати...- з жалістю пішов Максим.Бачить Марьянка-хрусь-хрусь..Це з яєчка вилупились пташенята,Марьянка подумала що було б добре якщо вона візме собі одного пташенятка.Вхопила його та побігла до дому.Прилітає Мама Пташка додому.Бачить одного з пташенят немає.Як тільки вона неплакала.Бачила Марьянка як Пташка слізьми заливаєтся та й сумно їй стало .На другий день встала Марьянка дуже рано,побігла до гніздечка та й поклала пташенятка.Мамі Пташці радо було та Марьянці...