Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
Цікаво, а якою ж буде школа майбутнього? Я уявляю її світлою і просторою. Величезні вікна, в які проникають яскраві сонячні промені. У коридорах стоять дивани. Тут можна відпочити, погортати підручники перед уроком. Скрізь красиві доглянуті квіти, акваріуми, де плавають великі екзотичні риби. Навколо ні смітинки. Ні в кого не піднімається рука порушити цю красу.А тепер давайте заглянемо в кабінети. Сучасні легкі і комфортні меблі, розсувні дошки, аудіо-та відеотехніка. Пояснення матеріалу супроводжується показом кинофрагментов, тому учні легко засвоюють нову тему.А ще, мені здається, в школі майбутнього має бути кілька комп'ютерних класів. І школярі, і їхні викладачі легко і вільно спілкуються з комп'ютером. Перевірити свої знання тут же після пояснення не складе ніяких труднощів. Все так просто, і в той же час так захоплююче!На мій погляд, всі кабінети треба пофарбувати в світлі спокійні тони.А от ми і в спортзалі. Який він величезний! Учні та вчителі можуть позайматися на модних тренажерах, поплавати в басейні. Після тренувань можна відвідати душові кабінки. А взимку до наших послуг - прокат лиж і ковзанів. Все для здорового життя!Після закінчення занять діти не квапляться додому. Чому? А тому що в школі працює безліч всіляких гуртків: і спортивних, і музичних, і комп'ютерних ... Кожен учень може вибрати собі заняття за інтересами. Усі гуртки зовсім безкоштовні.У вчителів величезне бажання працювати з нами - у них гідна зарплата, адже вони зайняті таким важливим і потрібною справою - вони виховують майбутніх гідних громадян великої країни.Ось такою я представляю школу майбутнього. Чи буде вона такою - я не знаю. На жаль, це залежить не від нас.
Ти тут можеш скоротити й переробити це текст, як захочеш) Головну ідею я тобі подала:)
У майбутньому школа буде збудована з прозорого матеріалу. Школярі будуть учитися, сидячи на прозорих стільцях за прозорими партами. Від цього в класах буде дуже багато світла. А якщо батькам заманеться подивитися на нас, то треба буде лише пройти повз шкільний будинок.Шкільних предметів у школі майбутнього буде набагато більше, ніж сьогодні, але уроки продовжуватимуться не більш як чверть години. Учителів не буде. Замість них кожного з учнів буде навчати персональний комп’ютер. У шкільних коридорах висітимуть величезні екрани, на яких можна буде побачити, що у світі сталося цікавого. З нових предметів у школі майбутнього я б запровадив науку чемності, науку дружби, науку добра взагалі. Я думаю що саме такою буде школа майбутнього!
Объяснение:
Чи варто пам’ятати минуле заради майбутнього
Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
НЕ С ИНТЕРНЕТА ;)